Більш швидкий доступ, ніж браузер!
77 відносини: Кучеренко Ілля Корнійович, Крапка з комою, Квантитативне вирівнювання голосних, Котляревський Іван Петрович, Кома (розділовий знак), Концепція, Публіцистика, Причинність, Приголосний звук, Прийменник, Писемність, Потебня Олександр Опанасович, Офіційно-діловий стиль мовлення, Орудний відмінок, Об'єкт (філософія), Обставина, Науковий стиль мовлення, Російська мова, Родовий відмінок, Розмовний стиль мовлення, Речення, Стилістика, Синтаксис, Синонім, Службові слова, Слов'яни, Словарь української мови, Слово, Слово о полку Ігоревім, Словосполучення, Словотвір, Семантика, Трубачов Олег Миколайович, Три крапки, Українська мова, Фонетика, Художній стиль мовлення, Художній твір, Частини мови, Чередниченко Іван Григорович, Шиплячі приголосні, Ющук Іван Пилипович, Місцевий відмінок, Матвій Номис, Морфологія (мовознавство), Морфема, Мовлення, Мовна норма, Мовознавство, Мовознавець, ..., Мета, Зубков Микола Григорович, Застосування, Звичай, Значення (мовознавство), Знахідний відмінок, Білоруська мова, Богородицький Василь Олексійович, Бодуен де Куртене Іван Олександрович, Відмінок, Васильченко Степан Васильович, Вихованець Іван Романович, Вимова, Виноградов Віктор Володимирович, Група, Граматичне значення, Граматика, Голосний звук, Дія (значення), Дієслово, Давальний відмінок, Двокрапка, Додаток (мовознавство), Єжи Курилович, Ізоглоса кентум — сатем, Енеїда (Котляревський), Лексичне значення. Розгорнути індекс (27 більше) »
Кучеренко Ілля Корнійович
Ілля Корнійович Кучер́енко (12 вересня 1923, с. Нова Оржиця, тепер Згурівського району Київської області – 31 грудня 2007, Київ) – український мовознавець і педагог, доктор філологічних наук (1968), професор (1969).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Кучеренко Ілля Корнійович · Побачити більше »
Крапка з комою
Кра́пка з ко́мою або сере́дник — розділовий знак.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Крапка з комою · Побачити більше »
Квантитативне вирівнювання голосних
Квантитативне вирівнювання голосних у праслов'янській мові (від quantitativus — «часокількісний») — фонетичне явище в історії ранньопраслов'янської мови.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Квантитативне вирівнювання голосних · Побачити більше »
Котляревський Іван Петрович
Котляре́вський Іва́н Петро́вич (Полтава —, Полтава) — український письменник, поет, драматург, зачинатель нової української літератури, громадський діяч.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Котляревський Іван Петрович · Побачити більше »
Кома (розділовий знак)
Кома (κόμμα — «частина речення») — розділовий знак, що має форму гачка; на письмі вживається в межах речення для відокремлення слів, словосполучень і частин складного речення.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Кома (розділовий знак) · Побачити більше »
Концепція
Конце́пція (conceptio — розуміння) — система поглядів, те або інше розуміння явищ і процесів; єдиний, визначальний задум. Концепція істотно відрізняється від теорії не тільки своєю незавершеністю, але й недостатньою верифікованістю.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Концепція · Побачити більше »
Публіцистика
Публіци́стика (з латини publicum - "громадськість") — напрям літературної і журналістської творчості, який дієво досліджує, узагальнює і трактує з власного погляду важливі суспільно-політичні питання та інші виклики суспільства, з метою впливу на суспільну думку та існуючі політичні інститути, використовуючи при цьому засоби логічного мислення та емоційного впливу.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Публіцистика · Побачити більше »
Причинність
Причи́нність, також причи́нно-наслідко́вий зв’язо́к, причи́новість, причи́ново-наслідко́вий зв’язо́к, кауза́льність — (неформально, нестрого розуміючи) '''зв’язок''' між подією А («'''причиною'''») й іншою подією Б («'''наслідком'''»), яка необхідно настає за першою чи витікає з неї.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Причинність · Побачити більше »
Приголосний звук
Приголосний звук, шелесті́вка — звук, що твориться за допомогою голосу й шуму або тільки шуму.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Приголосний звук · Побачити більше »
Прийменник
Прийме́нник — службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Прийменник · Побачити більше »
Писемність
логографічні) Писе́мність — засіб передачі людської мови за допомогою знаків (див. алфавіт, абетка, ієрогліфіка, клинопис); також література, сукупність писемних пам'яток певного часу, певного народу; письменство.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Писемність · Побачити більше »
Потебня Олександр Опанасович
Олекса́ндр Опана́сович Потебня́ (*10 (22) вересня 1835, хутір Манів, поблизу села Гаврилівки Роменського повіту Полтавської губернії (тепер село Гаврилівка Роменського району Сумської області) — †29 листопада (11 грудня) 1891, Харків) — видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч, доктор філології, професор, член-кореспондент Петербурзької АН з 1875 р., член багатьох (у тому числі зарубіжних) наукових товариств.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Потебня Олександр Опанасович · Побачити більше »
Офіційно-діловий стиль мовлення
Офіці́йно-ділови́й Стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Офіційно-діловий стиль мовлення · Побачити більше »
Орудний відмінок
Орудний відмінок, або інструментал (instrumentalis, від instrumentum — «знаряддя») відповідає на запитання «ким?», «чим?», означає засіб, інструмент, яким виконують дію.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Орудний відмінок · Побачити більше »
Об'єкт (філософія)
Об'є́кт — філософська категорія, що позначає будь-яку дійсну або уявну реальність, яка розглядається, як щось зовнішнє у відношенні до об'єкта чи суб'єкта і стає предметом теоретичного і практичного спостереження.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Об'єкт (філософія) · Побачити більше »
Обставина
Обста́вина — другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи позначає, за яких обставин відбувається дія, вказує на спосіб, міру або ступінь вияву дії або ознаки.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Обставина · Побачити більше »
Науковий стиль мовлення
Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Науковий стиль мовлення · Побачити більше »
Російська мова
Росі́йська мова (русский язык) — слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами, національна мова російського народу.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Російська мова · Побачити більше »
Родовий відмінок
Родовий відмінок, або генети́в, геніти́в (casus genetivus, casus genitīvus, від gigno — «народжую») виражає різновиди означальних відношень і входить до парадигми однини та множини з диференціальною сукупністю відмінкових певних закінчень (див. розділ Приклади).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Родовий відмінок · Побачити більше »
Розмовний стиль мовлення
* Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Розмовний стиль мовлення · Побачити більше »
Речення
Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів певної мови, яка становить окрему, відносно незалежну думку; це значеннєве, граматичне і інтонаційне ціле, що виражає якусь думку в відношенні її до дійсності (предикативність, створена категоріями модальності, часу й особи) одним словом чи сполукою слів...
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Речення · Побачити більше »
Стилістика
Стилістика — розділ мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови та їхнє застосування з погляду норм, їхніх варіантів (нормативна стилістика) і відхилень (літературна стилістика) в синхронному й діахронному (історична стилістика) перекрої.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Стилістика · Побачити більше »
Синтаксис
Си́нтаксис (σύνταξις — «побудова, порядок, складання», від σύν — «з, разом» і ταξις — «впорядкування») — розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Синтаксис · Побачити більше »
Синонім
Сино́німи (synonymos — «однойменний») — це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, які мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Синонім · Побачити більше »
Службові слова
Службові слова, неповнозначні (систематичні слова — вільні морфеми, що інтонаційно об'єднуються зі словом, словосполученням чи реченням і виражають, подібно до словотвірних і словозмінних (флексійних)) зв'язаних морфем, різні стосунки між повнозначними словами й реченнями, об'єднуючи їх або надаючи їм різних значеннєвих відтінків.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Службові слова · Побачити більше »
Слов'яни
Країни, де слов'янські мови є державними. Світло-зелений — західні, темно-зелений — східні, чорний — південні слов'янскі мови Слов'яни — східна група індоєвропейських народів VI столітті. племена (700—850) Слов'яни (словѣнє, славяни, slovani, славяне, славяне, словени, slaveni, słowianie, slované, slovania, słowiónie, słowjenjo, słowjany) — найбільша в Європі етномовна спільність.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Слов'яни · Побачити більше »
Словарь української мови
«Словарь української мови» — перекладний українсько-російський словник, виданий 1907—1909 у Києві в 4 томах.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Словарь української мови · Побачити більше »
Слово
Сло́во — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Слово · Побачити більше »
Слово о полку Ігоревім
Титуляр першого видання «Слова о полку Ігоревім»'' «Слово о полку Ігоревім» (Слово о плъку Игоревѣ), також «Слово про Ігорів похід», «Слово о полку Ігоревім, Ігоря, сина Святослава, внука Олега» — пам'ятка літератури стародавньої Русі, героїчна поема кінця XII ст, одна з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Слово о полку Ігоревім · Побачити більше »
Словосполучення
Словосполучення — поєднання слів, утворене за нормами мови з двох або більше повнозначних слів, пов'язаних між собою синтаксично, яку використовують як лексично-семантичний матеріал номінативної (знакової) функції в реченні й поза ним.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Словосполучення · Побачити більше »
Словотвір
Словотвір (також деривація) — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Словотвір · Побачити більше »
Семантика
Сема́нтика мови (давніше семасіологія) — розділ мовознавства, пов'язаний з лексикологією; вивчає значення (теж у діахронному, історичному перекрої) слів і їх складових частин, словосполук і фразеологізмів.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Семантика · Побачити більше »
Трубачов Олег Миколайович
Трубачо́в (Трубачев) Олег Миколайович (Трубачёв Олег Николаевич; 23 жовтня 1930 — 9 березня 2002), російський мовознавець-славіст, родом з Сталінграда, член-кореспондент АН СРСР (з 1972), академік (з 1992).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Трубачов Олег Миколайович · Побачити більше »
Три крапки
Крапки́ або три кра́пки (…) — розділовий знак у вигляді трьох поставлених поряд крапок, яким позначають на письмі незакінченість або перерваність висловлення, а також пропуски у тексті.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Три крапки · Побачити більше »
Українська мова
Украї́нська мо́ва (історичні назви — ру́ська, руси́нськаУкраїнську мову в різні історичні періоди називали по-різному. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова». «Русинською мовою» вперше українську мову («руську мову») назвали поляки (це польський прикметник від попередньої самоназви українців «русин». Див. докладніше розділ #Назва, а також статтю Назва української мови) — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'їЗ погляду фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84 % спільної лексики). З погляду лексики близькими до української є також польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62 % спільної лексики). Число мовців — близько 45 млн, більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45 млн осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світуДив. також Список мов за кількістю носіїв. Українську мову вивчає українське мовознавство, а також досліджує україністика (українознавство). Довкола походження та становлення української мови існує декілька гіпотез — праслов'янська, давньоруська, південноруська X-XI століття та іншіДив. також Історія української мови#Різні концепції історії української мови. Згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою К. М. Тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI століттях внаслідок інтеграції нащадків трьох слов'янських племен — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов'янської мови (полянського, деревлянського та сіверянського). У XVIII - XX століттях українська мова зазнавала утисків з боку польської та російської владиОсобливо загрозливим було ставлення російського царату до української мови. Дивіться: Історія української мови#Русифікація та утиски української мови в Московії та Російській імперії Історії мовної політики в Україні у 20 столітті присвячено працю «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду: документи і матеріали» (Упорядники: Лариса Масенко, Віктор Кубайчук, Орися Демська-Кульчицька). Противники української мови створили численні міфи щодо української мови. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю («гражданка»). Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі, які затверджуються Міністерством освіти і науки за рекомендаціями фахівців з української мови наукових установ Національної академії наук, інших наукових установ, вищих навчальних закладів. До наукових установ Національної академії наук України, зокрема, належать: Інститут української мови НАНУ (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), Український мовно-інформаційний фонд НАНУ (комп'ютерна лінгвістика, словники), Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАНУ (українська мова у зв'язках з іншими мовами). Щороку 9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Українська мова · Побачити більше »
Фонетика
Фоне́тика (φωνητικός — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Фонетика · Побачити більше »
Художній стиль мовлення
Художній стиль мовлення — це стиль художньої літератури, який використовується в художній творчості.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Художній стиль мовлення · Побачити більше »
Художній твір
Худо́жній твір — термін, яким позначають твір, що має передусім естетичну або розважальну цінність.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Художній твір · Побачити більше »
Частини мови
Части́ни мо́ви — великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Частини мови · Побачити більше »
Чередниченко Іван Григорович
Іва́н Чередниче́нко (*, станиця Калузька, тепер Сєверського району Краснодарського краю —, Краснодар), мовознавець родом з Кубані.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Чередниченко Іван Григорович · Побачити більше »
Шиплячі приголосні
Шипля́чі при́голосні (hushing consonants, hushing sibilants) — у фонетиці збірна назва приголосних звуків, при вимові яких виникає специфічний шум (шипіння).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Шиплячі приголосні · Побачити більше »
Ющук Іван Пилипович
Іва́н Пили́пович Ющу́к (3 жовтня 1933, с. Черників (нині — Чорників) Володимир-Волинського району Волинської області) — український мовознавець, літературознавець, перекладач, громадський діяч, професор (з 1992).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Ющук Іван Пилипович · Побачити більше »
Місцевий відмінок
Місцевий відмінок або локати́в (locativus, від locus — «місце») — відмінок, чиїм основним значенням є вираження місця дії.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Місцевий відмінок · Побачити більше »
Матвій Номис
Матві́й Но́мис (М. Но́мис, справжнє ім'я, по батькові і прізвище — Матві́й Тере́нтійович Си́монов;, с. Заріг, тепер Оржицького району Полтавської обл. —, Лубни) — український етнограф, фольклорист, письменник і педагог, укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань-антології українського усного фольклору малих жанрів (прислів'я, приказки, загадки, стійкі мовні порівняння тощо).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Матвій Номис · Побачити більше »
Морфологія (мовознавство)
Морфоло́гія (від μορφή — «форма» + λογία — «слово», «вчення») — розділ граматики, в якому вивчають явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Морфологія (мовознавство) · Побачити більше »
Морфема
Морфема — найменша частина слів, що має певне значення (за визначенням американського лінгвіста Леонарда Блумфілда, 1933).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Морфема · Побачити більше »
Мовлення
Мо́влення — це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Мовлення · Побачити більше »
Мовна норма
Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Мовна норма · Побачити більше »
Мовознавство
Мовозна́вство, також лінгві́стика — наука, що вивчає мову в усій складності її прояву; наука про мову взагалі й окремі мови світу як індивідуальних її представників.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Мовознавство · Побачити більше »
Мовознавець
Юрій Шевельов Мовозна́вець — фахівець із мовознавства (лінгвістики).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Мовознавець · Побачити більше »
Мета
Мета́ або ціль — означає стан в майбутньому, котрий можливо змінити відносно теперішнього та варто, бажано або необхідно досягнути.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Мета · Побачити більше »
Зубков Микола Григорович
Мико́ла Григо́рович Зубко́в — український мовознавець.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Зубков Микола Григорович · Побачити більше »
Застосування
Застосуванням називається дія або процес, коли людина для досягнення поставленої собі мети вдається до допоміжних засобів або інструментів.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Застосування · Побачити більше »
Звичай
Зви́чай — основна форма регулювання поводження, правила поведінки, які склалися внаслідок їх практичного застосування протягом тривалого часу серед людей і уособлювали собою підсумок історичного досвіду та зародки майбутнього.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Звичай · Побачити більше »
Значення (мовознавство)
Фразеологі́чне зна́чення — притаманне фразеологічній одиниці категоріальне значення, своєрідність якого полягає у його цілісності та переосмисленості і випливає із специфіки, компонентності складу та способу утворення фразеологізму.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Значення (мовознавство) · Побачити більше »
Знахідний відмінок
Знахідний відмінок, або акузати́в (accusativus; від accuso — «звинувачую») відповідає на запитання «кого?», «що?».
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Знахідний відмінок · Побачити більше »
Білоруська мова
Білор́уська м́ова (біл. беларуская мова) — слов'янська мова, поширена переважно в Білорусі.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Білоруська мова · Побачити більше »
Богородицький Василь Олексійович
Васи́ль Олексі́йович Богоро́дицький (м. Царевококшайськ, тепер Йошкар-Ола, Удмуртія, РФ —, м. Казань, тепер Татарстан, РФ) — російський науковець, лінгвіст, професор Казанського університету, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук (з 1915).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Богородицький Василь Олексійович · Побачити більше »
Бодуен де Куртене Іван Олександрович
Ян Нецислав Іґна́́ци (Іван Олександрович) Бодуе́н де Куртене́ (Jan Niecisław Ignacy Baudouin de Courtenay, Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ; 13 березня 1845, Радзимін, поблизу Варшави — 3 листопада 1929, Варшава) — польський мовознавець, член Польської академії знань (з 1887), член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1897), іноземний член НТШ (з 1914).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Бодуен де Куртене Іван Олександрович · Побачити більше »
Відмінок
Відмі́нок — граматична словозмінна категорія, характерна для іменних частин мови (іменника, прикметника, числівника, займенника).
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Відмінок · Побачити більше »
Васильченко Степан Васильович
Степа́н Васи́льович Васи́льченко (справжнє прізвище — Панасенко;, м. Ічня, нині Чернігівської області — 11 серпня 1932, Київ) — український письменник і педагог.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Васильченко Степан Васильович · Побачити більше »
Вихованець Іван Романович
Вихованець Іван Романович (*9 жовтня 1935, с. Колосова, тепер Кременецького району Тернопільської області) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1984, професор з 1989, член-кореспондент HAH України з 1992, почесний професор Волинського державного університету (Луцьк) з 2002.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Вихованець Іван Романович · Побачити більше »
Вимова
Вимова (прононс; prononcer - промовляти) означає.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Вимова · Побачити більше »
Виноградов Віктор Володимирович
Виноградов Віктор Володимирович (31 грудня 1894 (12 січня 1895), м. Зарайськ, тепер Московської області — 4 жовтня 1969, Москва) — російський філолог, академік АН СРСР з 1946, іноземний член багатьох зарубіжних академій.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Виноградов Віктор Володимирович · Побачити більше »
Група
* Гру́па — множина, сукупність довільних об'єктів.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Група · Побачити більше »
Граматичне значення
Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Граматичне значення · Побачити більше »
Граматика
Грама́тика (γραμματική, від γράμμα — «літера», «написання») — термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Граматика · Побачити більше »
Голосний звук
Голосни́й звук, голосі́вка — звуки мови, що утворюються при вільному проходженні видихуваного повітря через ротову порожнину, тобто мають вільну артикуляцію.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Голосний звук · Побачити більше »
Дія (значення)
* Робота, діяльність, здійснення чого-небудь.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Дія (значення) · Побачити більше »
Дієслово
Дієсло́во (verbum) — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Дієслово · Побачити більше »
Давальний відмінок
Давальний відмінок, або датив (dativus, від do — «даю») відповідає на запитання «кому?», «чому?».
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Давальний відмінок · Побачити більше »
Двокрапка
Двокра́пка — розділовий знак у вигляді двох розташованих одна над іншою крапок, вживаний для вказівки на те, що частина тексту після нього пов'язана причинами, поясненнями і іншими смисловими стосунками з частиною тексту перед ним.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Двокрапка · Побачити більше »
Додаток (мовознавство)
Дода́ток, також об'єкт (objectum) — другорядний член речення, який означає предмет, на який спрямована дія або по відношенню до якого ця дія відбувається і відповідає на питання усіх відмінків, крім називного.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Додаток (мовознавство) · Побачити більше »
Єжи Курилович
Є́жи Курило́вич (Jerzy Kuryłowicz; 14 серпня 1895, Станіслав, нині Івано-Франківськ — 28 січня 1978, Краків) — польський лінгвіст, один з найвідоміших лігвістів ХХ століття.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Єжи Курилович · Побачити більше »
Ізоглоса кентум — сатем
Кордон між індоєвропейськими мовами кентум-сатем останнім часом. Карта ареалів кентум (синій) та сатем (червоний). Передбачувана вихідна область сатемізації показана яскраво-червоним кольором культури шнурової кераміки виділена жовтим кольором Ізоглоса кентум — сатем — ізоглоса в родині індоєвропейських мов, що відноситься до еволюції трьох рядів задньоязикових приголосних (звуки ряду * і *), реконструйованих для праіндоєвропейської мови.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Ізоглоса кентум — сатем · Побачити більше »
Енеїда (Котляревський)
«Енеї́да» — українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Верґілія.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Енеїда (Котляревський) · Побачити більше »
Лексичне значення
Лекси́чне зна́чення — історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням.
Новинка!!: Прийменник в українській мові і Лексичне значення · Побачити більше »
