Більш швидкий доступ, ніж браузер!
20 відносини: Класифікація приголосних звуків в українській мові, Проривні приголосні, Передньоязиковий приголосний, Акустична пара, Носові приголосні, Ретрофлексні приголосні, Сонант, Середньоязиковий приголосний, Середньопіднебінний приголосний, Українська мова, Фрикативні приголосні, Ясенні приголосні, Зубні приголосні, Задньоязиковий приголосний, Губний приголосний, Губно-губні приголосні, Губно-зубні приголосні, Глотковий приголосний, Голосний звук, Дрижачий приголосний.
Класифікація приголосних звуків в українській мові
Приголосні звуки української мови Приголосні звуки класифікують.
Новинка!!: Приголосний звук і Класифікація приголосних звуків в українській мові · Побачити більше »
Проривні приголосні
Проривні́ (експлози́вні) при́голосні, також плози́ви — оклюзивні приголосні, під час артикуляції яких піднебінна фіранка піднята, повітря проходить у ротову нутровину (на відміну від носових проривних), а розмикання змички відбувається різко і нагадує вибух (на відміну від африкат).
Новинка!!: Приголосний звук і Проривні приголосні · Побачити більше »
Передньоязиковий приголосний
Передньоязико́вий при́голосний — приголосний звук, при вимові якого передня спинка разом з кінчиком язика впирається в передні зуби та початок альвеол, а нижня частина язика притискується до нижніх зубів.
Новинка!!: Приголосний звук і Передньоязиковий приголосний · Побачити більше »
Акустична пара
Акусти́чна па́ра — в мовознавсті пара приголосних, що складається зі спорідненого дзвінкого та глухого звуку.
Новинка!!: Приголосний звук і Акустична пара · Побачити більше »
Носові приголосні
Носові́ при́голосні (nasal consonants) — у фонетиці група приголосних звуків.
Новинка!!: Приголосний звук і Носові приголосні · Побачити більше »
Ретрофлексні приголосні
Місце творення ретрофлексів. Ретрофле́ксні при́голосні (retroflex consonants; від retro, «назад» + flexio, «загинання») — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове ретрофлексне місце творення — прототипічно кінчик язика піднімається до твердого піднебіння і загинається вгору.
Новинка!!: Приголосний звук і Ретрофлексні приголосні · Побачити більше »
Сонант
Сонант або сонорний приголосний звук — у фонетиці клас приголосних звуків, що характеризуються перевагою тона над шумом.
Новинка!!: Приголосний звук і Сонант · Побачити більше »
Середньоязиковий приголосний
Середньоязико́вий (дорса́льний) при́голосний — приголосний звук при вимові якого середня частина язикової спинки піднімається до твердого піднебіння боковими краями, утворюючі посередині досить вузьку щілину, крізь яку і проходить звучний струмінь повітря.
Новинка!!: Приголосний звук і Середньоязиковий приголосний · Побачити більше »
Середньопіднебінний приголосний
Середньопіднебінні приголосні (теж середньоязичні приголосні; палаталізовані приголосні), утворюються тертям видихового струму повітря об хребет язика й тверде піднебіння (й, південно-західний позиційний варіант х, шелесні ш, ж), проривом зімкнення й тертям (африкати ч, дж) чи перед і, е, и проривом зімкнення (південно-західні позиційні варіанти к', ґ’ / до к, ґ чи до т', д'); й внаслідок поширеної щілини й послабленого тертя набирає характеру нескладового голосного і з діалектною тенденцією до занику поміж голосними в закінченевих морфемах гол.
Новинка!!: Приголосний звук і Середньопіднебінний приголосний · Побачити більше »
Українська мова
Украї́нська мо́ва (історичні назви — ру́ська, руси́нськаУкраїнську мову в різні історичні періоди називали по-різному. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова». «Русинською мовою» вперше українську мову («руську мову») назвали поляки (це польський прикметник від попередньої самоназви українців «русин». Див. докладніше розділ #Назва, а також статтю Назва української мови) — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'їЗ погляду фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84 % спільної лексики). З погляду лексики близькими до української є також польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62 % спільної лексики). Число мовців — близько 45 млн, більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45 млн осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світуДив. також Список мов за кількістю носіїв. Українську мову вивчає українське мовознавство, а також досліджує україністика (українознавство). Довкола походження та становлення української мови існує декілька гіпотез — праслов'янська, давньоруська, південноруська X-XI століття та іншіДив. також Історія української мови#Різні концепції історії української мови. Згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою К. М. Тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI століттях внаслідок інтеграції нащадків трьох слов'янських племен — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов'янської мови (полянського, деревлянського та сіверянського). У XVIII - XX століттях українська мова зазнавала утисків з боку польської та російської владиОсобливо загрозливим було ставлення російського царату до української мови. Дивіться: Історія української мови#Русифікація та утиски української мови в Московії та Російській імперії Історії мовної політики в Україні у 20 столітті присвячено працю «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду: документи і матеріали» (Упорядники: Лариса Масенко, Віктор Кубайчук, Орися Демська-Кульчицька). Противники української мови створили численні міфи щодо української мови. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю («гражданка»). Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі, які затверджуються Міністерством освіти і науки за рекомендаціями фахівців з української мови наукових установ Національної академії наук, інших наукових установ, вищих навчальних закладів. До наукових установ Національної академії наук України, зокрема, належать: Інститут української мови НАНУ (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), Український мовно-інформаційний фонд НАНУ (комп'ютерна лінгвістика, словники), Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАНУ (українська мова у зв'язках з іншими мовами). Щороку 9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови.
Новинка!!: Приголосний звук і Українська мова · Побачити більше »
Фрикативні приголосні
Фрикативні приголосні (fricative consonants), також фрикативи (fricatives), спіранти (spirants) або щілинні приголосні — протисні приголосні, що виникають тертям видихового струменя повітря в якомусь звуженні артикуляційних органів мови: в українській мові об губи (в), між долішньою губою й горішніми передніми зубами (ф), між кінцем язика й задньою стороною горішніх сікачів (с, з, с', з') чи ясен (ш, ж), між задньою частиною язика й задньою стінкою вершка гортані (х), між голосницями горлянки (г).
Новинка!!: Приголосний звук і Фрикативні приголосні · Побачити більше »
Ясенні приголосні
Місце творення ясенних приголосних. 4. Місце творення ясенних приголосних Я́сенні при́голосні (alveolar consonants) — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове місце творення: вони артикулюються кінчиком або передньою спинкою язика проти ясенного бугорка (альвіол); є відповідно апікальними, або ламінальними.
Новинка!!: Приголосний звук і Ясенні приголосні · Побачити більше »
Зубні приголосні
Місце творення зубних приголосних. Червоною барвою виділений язик Зубні́ при́голосні (dental consonants) — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове місце творення: вони артикулюються язиком проти верхніх і (або) нижніх зубів.
Новинка!!: Приголосний звук і Зубні приголосні · Побачити більше »
Задньоязиковий приголосний
Задньоязико́вий при́голосний — приголосний звук, що утворюється при зімкнені задньої частини язика з м'яким піднебінням.
Новинка!!: Приголосний звук і Задньоязиковий приголосний · Побачити більше »
Губний приголосний
Губні приголосні (Labial consonant; Consonne labiale; 唇音) — різновид приголосних звуків, що утворюються зближенням чи зімкненням нижньої губи з верхньою губою або з верхніми зубами.
Новинка!!: Приголосний звук і Губний приголосний · Побачити більше »
Губно-губні приголосні
Місце творення губно-губних приголосних. Гу́бно-губні́ при́голосні (bilabial consonants) — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове місце творення: при їхній вимові задіяні обидві губи.
Новинка!!: Приголосний звук і Губно-губні приголосні · Побачити більше »
Губно-зубні приголосні
Місце творення губно-зубних приголосних. Червоною барвою виділений язик Губно-зубні приголосні (labiodental consonants) — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове місце творення: вони артикулюються нижньою губою проти верхніх зубів.
Новинка!!: Приголосний звук і Губно-зубні приголосні · Побачити більше »
Глотковий приголосний
''Глотковий (фарингальний) приголосний'' 10 Гло́ткови́й (фаринга́льний) при́голосний — утворюється в глотці при зімкненні голосових зв'язок.
Новинка!!: Приголосний звук і Глотковий приголосний · Побачити більше »
Голосний звук
Голосни́й звук, голосі́вка — звуки мови, що утворюються при вільному проходженні видихуваного повітря через ротову порожнину, тобто мають вільну артикуляцію.
Новинка!!: Приголосний звук і Голосний звук · Побачити більше »
Дрижачий приголосний
Дрижачі приголосні (вібранти) — це розкотисті, сонорні приголосні звуки, при вимовлянні яких змичка ритмічно розмикається і змикається.
Новинка!!: Приголосний звук і Дрижачий приголосний · Побачити більше »
