Зміст
73 відносини: Кхасі (мова), Кхмерська імперія, Кхмерська мова, Категорія роду іменників, Камбоджа, Китай, Китайська мова, Південна Азія, Південно-Східна Азія, Приголосний звук, Прийменник, Прикметник, Просодія, Палі (мова), Писемність, Аслійські мови, Австронезійські мови, Аглютинативні мови, Азія, Нікобарські мови, Нікобарські острови, Напівголосний звук, Носові приголосні, Ретрофлексні приголосні, Стан (мовознавство), Санталі, Синтаксис, Сино-тибетські мови, Склад (мовознавство), Службові слова, Словотвір, Сонант, Середньопіднебінний приголосний, Таїланд, Тай-кадайські мови, Тибето-бірманські мови, Товариство Ісуса, Тон (лінгвістика), Фонація, Фонологія, Частка (мовознавство), Число (мовознавство), Шан (штат), М'янма, Мунда мови, Малакка (півострів), Множина (мовознавство), Морфологія (мовознавство), Мови мяо-яо, Монські мови, ... Розгорнути індекс (23 більше) »
- Мовні сім'ї
Кхасі (мова)
Кхасі — мова народу кхасі.
Переглянути Австроазійські мови і Кхасі (мова)
Кхмерська імперія
Аюттхая ''' Червоний ''': '''Кхмерська імперія''' ''' Жовтий ''': Тямпа '''Блакитний''': Дай-в'єт Кхмерська імперія або Камбуджадеша ((Кхмер.: ចក្រភពខ្មែរ: Chakrphup Khmer or អាណាចក្រខ្មែរ: Anachak Khmer), або Ангкорська імперія (Кхмер.: អាណាចក្រអង្គរ: Anachak Angkor) —держава-попередниця сучасної Камбоджі була потужною індуїстсько-буддійською імперією в Південно-Східній Азії.
Переглянути Австроазійські мови і Кхмерська імперія
Кхмерська мова
Кхме́рська мо́ва — мова мон-кхмерської мовної родини, якою розмовляють кхмери, основний народ Камбоджі.
Переглянути Австроазійські мови і Кхмерська мова
Категорія роду іменників
Граматична категорія роду є однією з основних морфологічних ознак іменника.
Переглянути Австроазійські мови і Категорія роду іменників
Камбоджа
Ангкор-Ват Пномпень Річка Тонлесап Королі́вство Камбо́джа, ព្រះរាជាណាចក្រកម្ពុជា (Preăh Réachéanachâkr Kâmpŭchea) (колишня Кхмерська Республіка 1970–1976 роки, Демократична Кампучія 1976–1979 роки, Народна Республіка Кампучія 1979–1989 рр.) — держава Південно-Східної Азії, що межує на півночі і північному заході із Таїландом, на півночі з Лаосом, на сході і південному сході з В'єтнамом та омивається на південному сході Південнокитайським морем; територія 181035 кв.
Переглянути Австроазійські мови і Камбоджа
Китай
На сьогодні дві держави використовують назву «Китай».
Переглянути Австроазійські мови і Китай
Китайська мова
Кита́йська мо́ва (汉语／漢語, піньїнь: Hànyǔ, ханьюй; 华语／華語, піньїнь: Huáyǔ; хуаюй; 中文, піньїнь: Zhōngwén, чжунвень) — мова народу хань.
Переглянути Австроазійські мови і Китайська мова
Південна Азія
Південна Азія — регіон Азії.
Переглянути Австроазійські мови і Південна Азія
Південно-Східна Азія
Регіон Південно-Східної Азії Південно-Східна Азія — південно-східна частина Азії, яка включає країни на південь від Китаю і на схід від Індії.
Переглянути Австроазійські мови і Південно-Східна Азія
Приголосний звук
Приголосний звук, шелесті́вка — звук, що твориться за допомогою голосу й шуму або тільки шуму.
Переглянути Австроазійські мови і Приголосний звук
Прийменник
Прийме́нник — службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні.
Переглянути Австроазійські мови і Прийменник
Прикметник
Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Прикметники можуть субстантивуватися, тобто вживатися у значенні іменників, у цьому разі їх називають субстантивованими.
Переглянути Австроазійські мови і Прикметник
Просодія
Просо́дія (προσῳδία — наголос, приспів).
Переглянути Австроазійські мови і Просодія
Палі (мова)
Приклад письма мовою палі: Трипітака Палі (МФА) — один із пракритів, мова найстаріших буддійських текстів, зібраних у Палійському каноні.
Переглянути Австроазійські мови і Палі (мова)
Писемність
логографічні) Писе́мність — засіб передачі людської мови за допомогою знаків (див. алфавіт, абетка, ієрогліфіка, клинопис); також література, сукупність писемних пам'яток певного часу, певного народу; письменство.
Переглянути Австроазійські мови і Писемність
Аслійські мови
Аслійські (асліянські, малаккські) мови включають близько 20 мов племінних груп населення, що проживають на Малайському півострові (Півострівна Малайзія і сусідні райони на півдні Таїланду).
Переглянути Австроазійські мови і Аслійські мови
Австронезійські мови
Схема міграції австронезійських мов Австронезі́йські мо́ви (auster — південь і νήσος — острів) — група мов народів Південно-Східної Азії і Тихоокеанських островів.
Переглянути Австроазійські мови і Австронезійські мови
Аглютинативні мови
Аглютинативні мови (лат. agglutino — приклеюю) — мови, в яких граматичні форми й похідні слова утворюються додаванням однозначних афіксів до незмінюваних основ слів.
Переглянути Австроазійські мови і Аглютинативні мови
Азія
А́зія — найбільша за площею (близько 43,4 мільйонів км²) і за населенням частина світу, розташована у Східній півкулі (за невеликими винятками).
Переглянути Австроазійські мови і Азія
Нікобарські мови
Мапа розташування Нікобарських островів Нікоба́рські мо́ви поширені на островах Нікобарського архіпелагу, розташованих у східній частині Індійського океану.
Переглянути Австроазійські мови і Нікобарські мови
Нікобарські острови
Мапа Нікобарських островів Нікоба́рські острови — група островів у східній частині Індійського океану, належить індійській союзній території Андаманські і Нікобарські острови, до складу якої вони ввійшли разом з Андаманськими островами у 1950 році.
Переглянути Австроазійські мови і Нікобарські острови
Напівголосний звук
Напівголосни́й звук — у фонетиці звук, що є близьким до голосного за фонетичними властивостями, але не утворює складу.
Переглянути Австроазійські мови і Напівголосний звук
Носові приголосні
Носові́ при́голосні (nasal consonants) — у фонетиці група приголосних звуків.
Переглянути Австроазійські мови і Носові приголосні
Ретрофлексні приголосні
Місце творення ретрофлексів. Ретрофле́ксні при́голосні (retroflex consonants; від retro, «назад» + flexio, «загинання») — у фонетиці група приголосних звуків, що мають однакове ретрофлексне місце творення — прототипічно кінчик язика піднімається до твердого піднебіння і загинається вгору.
Переглянути Австроазійські мови і Ретрофлексні приголосні
Стан (мовознавство)
Стан дієслова (activum) — граматична категорія, що визначає співвідношення між підметом, що поєднується з даним дієсловом та актуальним суб'єктом дії, вираженої тим же дієсловом.
Переглянути Австроазійські мови і Стан (мовознавство)
Санталі
Санталі — одна з офіційних мов Індії, деяка кількість її носіїв є також в Бангладеш, Непалі та Бутані.
Переглянути Австроазійські мови і Санталі
Синтаксис
Си́нтаксис (σύνταξις — «побудова, порядок, складання», від σύν — «з, разом» і ταξις — «впорядкування») — розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові.
Переглянути Австроазійські мови і Синтаксис
Сино-тибетські мови
Си́но-тибе́тські мо́ви (також уживають поняття кита́йсько-тибе́тські мо́ви) — велика мовна сім'я, поширена у Східній, Південно-Східній і Південній Азії.
Переглянути Австроазійські мови і Сино-тибетські мови
Склад (мовознавство)
Склад — у мовознавстві — відрізок звукового потоку мови, що складається з одного або кількох звуків і визначається зміною наростання і спаду звучності.
Переглянути Австроазійські мови і Склад (мовознавство)
Службові слова
Службові слова, неповнозначні (систематичні слова — вільні морфеми, що інтонаційно об'єднуються зі словом, словосполученням чи реченням і виражають, подібно до словотвірних і словозмінних (флексійних)) зв'язаних морфем, різні стосунки між повнозначними словами й реченнями, об'єднуючи їх або надаючи їм різних значеннєвих відтінків.
Переглянути Австроазійські мови і Службові слова
Словотвір
Словотвір (також деривація) — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення.
Переглянути Австроазійські мови і Словотвір
Сонант
Сонант або сонорний приголосний звук — у фонетиці клас приголосних звуків, що характеризуються перевагою тона над шумом.
Переглянути Австроазійські мови і Сонант
Середньопіднебінний приголосний
Середньопіднебінні приголосні (теж середньоязичні приголосні; палаталізовані приголосні), утворюються тертям видихового струму повітря об хребет язика й тверде піднебіння (й, південно-західний позиційний варіант х, шелесні ш, ж), проривом зімкнення й тертям (африкати ч, дж) чи перед і, е, и проривом зімкнення (південно-західні позиційні варіанти к', ґ’ / до к, ґ чи до т', д'); й внаслідок поширеної щілини й послабленого тертя набирає характеру нескладового голосного і з діалектною тенденцією до занику поміж голосними в закінченевих морфемах гол.
Переглянути Австроазійські мови і Середньопіднебінний приголосний
Таїланд
Таїланд (ประเทศไทย), офіційна назва Королівство Таїланд, до 1939 року відомий як Сіам) — країна в Південно-Східній Азії, розташована на півостровах Індокитай і Малакка, межує на сході з Лаосом і Камбоджею, півдні з Малайзією, на заході з М'янмою (раніше Бірма).
Переглянути Австроазійські мови і Таїланд
Тай-кадайські мови
Тай-кадайські мови (інші назви — дайські, кадайські, крадайські) — родина тональних мов, якими розмовляють на півдні Китаю (провінція Хайнань) та в Південно-східній Азії.
Переглянути Австроазійські мови і Тай-кадайські мови
Тибето-бірманські мови
Тибето-бірманські мови — мовна сім'я або підсім'я сино-тибетських мов, поширена в Східній, Південно-Східній і Південній Азії, у тому числі в М'янмі, Тибеті, північному Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, на ділянках центрального китаю, півночі Непалу, сході Бангладеш, Бутані, півночі Пакистану, частинах Індії, хоча в більшості згаданих країн мови групи на є основними.
Переглянути Австроазійські мови і Тибето-бірманські мови
Товариство Ісуса
IHS» — це перші три літери ''«IHΣOYΣ»'', які вимовляються грецькою мовою як «Ісус». У пізніші часи її тлумачили як скорочення від ''«Iesus Homini Salvator»'' («Ісус, Спаситель Людства») або ''«Iesum Habemus Socium»'' («Маємо Ісуса Компаньйоном».
Переглянути Австроазійські мови і Товариство Ісуса
Тон (лінгвістика)
Тон — надсегментна одиниця мовлення; носієм тону виступає голосний звук, але в деяких мовах можуть і приголосні.
Переглянути Австроазійські мови і Тон (лінгвістика)
Фонація
Фонація може мати декілька трохи відмінних визначень у фонетиці.
Переглянути Австроазійські мови і Фонація
Фонологія
Фонологія (від грец. φωνή — звук, голос і λόγος — слово, вчення)— розділ мовознавства, що вивчає звуки з погляду їхнього функціонування у мові.
Переглянути Австроазійські мови і Фонологія
Частка (мовознавство)
Ча́стка (partikula — «частка», «частинка») — незмінна службова частина мови, яка надає реченню, або окремим його членам, додаткових смислових та модальних відтінків значення, або служить для утворення окремих граматичних форм і нових слів.
Переглянути Австроазійські мови і Частка (мовознавство)
Число (мовознавство)
Число — граматична категорія, що вказує на кількість предметів, про які мовиться в реченні.
Переглянути Австроазійські мови і Число (мовознавство)
Шан (штат)
Шан (ရှမ်းပြည် န ယ, шан. မိုင်း တႆး) — штат (національний округ) М'янми (з адміністративним центром Таунджи), де проживає однойменна народність шани.
Переглянути Австроазійські мови і Шан (штат)
М'янма
Респу́бліка Сою́зу М'я́нма (Myanmar, до 1989 року — Бірма) — країна на південному сході Азії, що межує на заході з Бангладеш, на північному заході з Індією, на північному сході з Китаєм, на південному сході з Лаосом і Таїландом, на південному заході омивається водами Бенгальської затоки; площа 676577 км²; столиця країни — Найп'їдо, її найбільше місто та головний порт — колишня столиця Янгон (раніше Рангун).
Переглянути Австроазійські мови і М'янма
Мунда мови
Му́нда — західна гілка австроазійських мов.
Переглянути Австроазійські мови і Мунда мови
Малакка (півострів)
Мала́кка, Малайський півострів (Malacca), півострів на південному сході Азії, південна частина півострова Індокитай.
Переглянути Австроазійські мови і Малакка (півострів)
Множина (мовознавство)
Множина́ (pluralia) — в мовознавстві форма числа.
Переглянути Австроазійські мови і Множина (мовознавство)
Морфологія (мовознавство)
Морфоло́гія (від μορφή — «форма» + λογία — «слово», «вчення») — розділ граматики, в якому вивчають явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови.
Переглянути Австроазійські мови і Морфологія (мовознавство)
Мови мяо-яо
Мови мяо-яо (червоний — мяо, фіолетовий — яо) Мяо-яо (хмонг-мьен) — родина споріднених мов у Східній Азії.
Переглянути Австроазійські мови і Мови мяо-яо
Монські мови
Монські мови Мо́нські мо́ви утворюють окрему гілку австроазійських мов.
Переглянути Австроазійські мови і Монські мови
Монська мова
Мо́нська мо́ва — мон-кхмерська мова, якою говорять мони в південно-східній М'янмі південно-східній частині М'янми, між містами Молам'яйн та Є: штати Мон і Карен, область Танінтаї.
Переглянути Австроазійські мови і Монська мова
Мони
Мо́ни (မောန်; မွန်လူမျိုး; มอญ) — мон-кхмерський народ Індокитаю (Південно-Східна Азія).
Переглянути Австроазійські мови і Мони
Меґхалая
Мегхала́я, інакше Меґхала́я або Мегала́я (Meghalaya, मेघालय) — штат на північному сході Індії.
Переглянути Австроазійські мови і Меґхалая
Бірманське письмо
Бірманське письмо — писемність бірманської мови.
Переглянути Австроазійські мови і Бірманське письмо
Банарські мови
Банарські мови Банарські (багнарські) мови є одним із найрізноманітніших підрозділів австроазійської сім'ї.
Переглянути Австроазійські мови і Банарські мови
В'єтські мови
В'єтські, або в'єт-мионзькі, мови — група австроазійських мов.
Переглянути Австроазійські мови і В'єтські мови
В'єтнам
міні В'єтна́м (越南), Соціалісти́чна Респу́бліка В'єтна́м (Cộng hòa Xã hội Chủ nghĩa Việt Nam) — країна в південно-східній Азії, на узбережжі Південно-Китайського моря, межує на півночі з Китаєм, на півдні та заході з Камбоджею і Лаосом; омивається Південно-китайським морем (затока Тонкін).
Переглянути Австроазійські мови і В'єтнам
В'єтнамська мова
В'єтна́мська мо́ва — мова в'єтнамців, одна з в'єтмионґських мов.
Переглянути Австроазійські мови і В'єтнамська мова
Ва (мова)
Ва (ва: Va, Vo, Wa, Awa) — мова народу ва, що живе на північному сході М'янми та на півдні Китаю.
Переглянути Австроазійські мови і Ва (мова)
Голосний звук
Голосни́й звук, голосі́вка — звуки мови, що утворюються при вільному проходженні видихуваного повітря через ротову порожнину, тобто мають вільну артикуляцію.
Переглянути Австроазійські мови і Голосний звук
Генеалогічна класифікація мов
Генеалогі́чна класифіка́ція мов (γενεαλογικός — родовідний) — класифікація мов, в основу якої покладено принцип їхньої спорідненості (див.
Переглянути Австроазійські мови і Генеалогічна класифікація мов
Дієслово
Дієсло́во (verbum) — самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?».
Переглянути Австроазійські мови і Дієслово
Дравідійські мови
дравідійських мов Дравідійські мови — родина мов, до якої входять приблизно 85 мов.
Переглянути Австроазійські мови і Дравідійські мови
Двараваті
Про столицю сеунів в Махабхараті див.
Переглянути Австроазійські мови і Двараваті
Додаток (мовознавство)
Дода́ток, також об'єкт (objectum) — другорядний член речення, який означає предмет, на який спрямована дія або по відношенню до якого ця дія відбувається і відповідає на питання усіх відмінків, крім називного.
Переглянути Австроазійські мови і Додаток (мовознавство)
Імплозія (фонетика)
Імплозія (від ім… і лат. plodo — б'ю, ляскаю) — перша фаза артикуляції змичного приголосного — змикання.
Переглянути Австроазійські мови і Імплозія (фонетика)
Індія
Респу́бліка І́ндія або І́ндія, Бга́рат (Republic of India, भारत गणराज्य, Bhārat Gaṇarājya) — країна в Південній Азії.
Переглянути Австроазійські мови і Індія
Індостан
Індостан на мапі Індостан (हिन्दुस्तान, ہندوستان від Hindū — Інд + -stān) — півострів на півдні Азії.
Переглянути Австроазійські мови і Індостан
Індоарійські мови
Індоарійські мови — група індоєвропейських мов, що входить до більш широкого індоіранського підрозділу.
Переглянути Австроазійські мови і Індоарійські мови
Індокитай
Індокитай у 1886 р. Індокитай у 1961 р. Індокита́й — півострів на південному сході Азії загальною площею близько 2 млн км², омивається із заходу Бенгальською затокою й Андаманським морем Індійського океану, Малаккською протокою, яка належить до Тихого океану, на півдні і сході — Південно-Китайським морем і його затоками Сіамською і Бакбо (Тонкінською).
Переглянути Австроазійські мови і Індокитай
Латинська абетка
Лати́нська абе́тка, або латиниця, латинка — абетка латинської мови, історично є відгалуженням етруської абетки, що в свою чергу постала з грецької.
Переглянути Австроазійські мови і Латинська абетка
Лаос
Лао́с, Лао́ська Наро́дно-Демократи́чна Респу́бліка (ປະເທດລາວ) — держава в Південно-Східній Азії, що межує на півночі з Китаєм, сході з В'єтнамом, півдні з Камбоджею, заході з Таїландом.
Переглянути Австроазійські мови і Лаос
Лексика
Лексика (від τὸ λεξικόν — сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору) — словниковий склад мови.
Переглянути Австроазійські мови і Лексика
Див. також
Мовні сім'ї
- Ethnologue
- Єнісейські мови
- Індоєвропейські мови
- Ірокезькі мови
- Абхазо-адизькі мови
- Австроазійські мови
- Австронезійські мови
- Аймарські мови
- Алґські мови
- Араванські мови
- Афразійські мови
- Барбакойські мови
- Дравідійські мови
- Ескімосько-алеутські мови
- Каддойські мови
- Кайова-таноанські мови
- Картвельські мови
- Кечуа (мова)
- Мабанські мови
- Манде (мови)
- Мови мяо-яо
- Мови міхе-соке
- Мовна сім'я
- Мускозькі мови
- Місумальпанські мови
- Нахсько-дагестанські мови
- Нівхська мова
- Отомангейські мови
- Сахарські мови
- Сино-тибетські мови
- Сонгайські мови
- Список мовних сімей
- Сіуанські мови
- Тай-кадайські мови
- Тунгусо-маньчжурські мови
- Тупійські мови
- Тюркські мови
- Уральські мови
- Хурито-урартські мови
- Чибчські мови
- Чукотсько-камчатські мови
- Юма-кочимські мови
- Юто-ацтекські мови
- Японсько-рюкюські мови
Також відомий як Австразійські мови, Австроазіатські мови, Австроазійська мовна сім'я.