Зміст
12 відносини: Правопис, Префіксально-суфіксальне словотворення, Орудний відмінок, Називний відмінок, Найвищий ступінь, Родовий відмінок, Субстантивація, Місцевий відмінок, Знахідний відмінок, Балто-слов'янська мовна спільність, Відміна, Давальний відмінок.
Правопис
Право́пис — сукупність загальновизнаних і загальнообов'язкових правил, що встановлюють способи передання мови на письмі.
Переглянути Прикметник і Правопис
Префіксально-суфіксальне словотворення
Префіксально-суфіксальне словотворення — одночасне приєднання до твірної основи суфікса і префікса: стіна — про-стін-ок, земля — за-земл-и-ти.
Переглянути Прикметник і Префіксально-суфіксальне словотворення
Орудний відмінок
Орудний відмінок, або інструментал (instrumentalis, від instrumentum — «знаряддя») відповідає на запитання «ким?», «чим?», означає засіб, інструмент, яким виконують дію.
Переглянути Прикметник і Орудний відмінок
Називний відмінок
Називний відмінок, або номінати́в (casus nominativus, від nomino — «називаю», «іменую») відповідає на запитання «хто?», «що?».
Переглянути Прикметник і Називний відмінок
Найвищий ступінь
Найвищий ступінь або суперлятив, суперлатив (gradus superlativus) — граматична категорія прикметника й прислівника, яка позначає більший ступінь прояву ознаки (якості) порівняно з тією ж ознакою, позначеною звичайним ступенем; один з трьох ступенів порівняння — поряд зі звичайним і вищим.
Переглянути Прикметник і Найвищий ступінь
Родовий відмінок
Родовий відмінок, або генети́в, геніти́в (casus genetivus, casus genitīvus, від gigno — «народжую») виражає різновиди означальних відношень і входить до парадигми однини та множини з диференціальною сукупністю відмінкових певних закінчень (див.
Переглянути Прикметник і Родовий відмінок
Субстантивація
Субстантивація — семантично-синтаксичний перехід прикметника й дієприкметника (зрідка й ін. частин мови, наприклад, дорога в нікуди) в іменник, при чому даний прикметник уживається вже лише у функції іменника (повна субстантивація — кошовий, хорунжий, ланкова, подушне — первісно це атрибути до іменників, які тут давно забулися), або поруч можливе ще й прикметникове вживання (гайовий, минуле, невідома).
Переглянути Прикметник і Субстантивація
Місцевий відмінок
Місцевий відмінок або локати́в (locativus, від locus — «місце») — відмінок, чиїм основним значенням є вираження місця дії.
Переглянути Прикметник і Місцевий відмінок
Знахідний відмінок
Знахідний відмінок, або акузати́в (accusativus; від accuso — «звинувачую») відповідає на запитання «кого?», «що?».
Переглянути Прикметник і Знахідний відмінок
Балто-слов'янська мовна спільність
'Балто-слов'янська мовна спільність Філогенетичне дерево балто-слов'янських мов.Шкала часу показує час поділу різних мовних гілок Балто-слов'янська мовна спільність — гіпотетична єдність у далекому минулому слов'янської і балтійської груп мов.
Переглянути Прикметник і Балто-слов'янська мовна спільність
Відміна
Відміна — клас іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень.
Переглянути Прикметник і Відміна
Давальний відмінок
Давальний відмінок, або датив (dativus, від do — «даю») відповідає на запитання «кому?», «чому?».
Переглянути Прикметник і Давальний відмінок