Зміст
9 відносини: Принцип «забруднювач платить», Принцип «платить жертва», Прокляття ресурсів, Сталий розвиток, Система природоохоронних (страхових) облігацій (векселів), Зелена економіка, Індикатори сталого розвитку, Економічні інструменти екологічної політики, Економіка сталого стану.
Принцип «забруднювач платить»
Принцип «забруднювач платить» (ПЗП), принцип платності за забруднення (ППЗ) — у відповідності з цим принципом витрати, пов'язані із заходами щодо запобігання, контролю та скорочення забруднення, відшкодовує забруднювач.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Принцип «забруднювач платить»
Принцип «платить жертва»
Принцип «платить жертва» — на противагу принципу «забруднювач платить», згідно з цим принципом жертва забруднення або деградації навколишнього середовища платить стороні, що забруднює, за те, щоб вона не займалася цією діяльністю.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Принцип «платить жертва»
Прокляття ресурсів
Прокля́ття ресу́рсів (resource curse.), або парадокс достатку (paradox of plenty.) — явище в економіці, пов'язане з тим, що країни, що володіють значними природними ресурсами, є, як часто вважається, менш економічно розвиненими, ніж країни з невеликими їх запасами або з запасами, які відсутні зовсім.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Прокляття ресурсів
Сталий розвиток
PS10 та PS20 Ста́лий ро́звиток (Sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Сталий розвиток
Система природоохоронних (страхових) облігацій (векселів)
Система природоохоронних (страхових) облігацій (векселів) — розширення застосування принципу платності забруднення навколишнього середовища (принцип «забруднювач платить») або принципу екологічної обережності, різновид заставно-поворотної системи, мета якої включити екологічні критерії в ринкову систему, стимулювати розвиток екологічних технологій, врахувати як відомі, так і невизначені екологічні витрати в систему стимулів для розвитку інноваційної технологічної діяльності.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Система природоохоронних (страхових) облігацій (векселів)
Зелена економіка
Зелена економіка — напрям в економічній науці, який сформувався в останні два десятиліття, в межах якого вважають, що економіка є залежним компонентом природного середовища, в якому вона існує і є його частиною.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Зелена економіка
Індикатори сталого розвитку
Індикáтор сталого розвитку (index of sustainable development.) — показник (виведений з первинних даних, які зазвичай не можна використовувати для інтерпретації змін); який дозволяє судити про стан або зміни економічної, соціальної або екологічної змінної.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Індикатори сталого розвитку
Економічні інструменти екологічної політики
Економічні інструменти (заходи, методи, важелі) екологічної (природоохоронної) політики — заходи, що використовують ринкові механізми для досягнення поставлених цілей, призначені для направлення діяльності економічних суб'єктів в екологічно сприятливому напрямку шляхом впливу на витрати і вигоди наявних в їх розпорядженні різних альтернатив поведінки.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Економічні інструменти екологічної політики
Економіка сталого стану
Еконо́міка ста́лого ста́ну — економіка з відносно стабільними головними показниками, такими як чисельність населення і рівень споживання, розмір яких не перевищує несучу здатність екосистеми.
Переглянути Система комерційних обмінів викидами і Економіка сталого стану