Зміст
8 відносини: Князівство Болгарія, Скарб Панагюріште, Софія, Фракійці, Шумен, Болгарська академія наук, Велико-Тирново, Епіграфіка.
Князівство Болгарія
Під назвою Князівство Болгарія (Княжество България) в історіографії відомо Болгарську держава від отримання автономії в межах Османської імперії в 1878 році до проголошення незалежності в 1908 році.
Переглянути Національний археологічний інститут і музей і Князівство Болгарія
Скарб Панагюріште
Скарб Панагюріште (Панагюрско златно съкровище) — скарб, знайдений 1949 року поблизу міста Панагюріште.
Переглянути Національний археологічний інститут і музей і Скарб Панагюріште
Софія
Вид на частину середмістя Софії. На передньому плані — ''Орлов міст''. Софі́я (Со́фия) — столиця, найбільше місто і головний культурний та економічний центр країни Болгарії.
Переглянути Національний археологічний інститут і музей і Софія
Фракійці
Фракійський вояк, червонофігурний вазопис Фракійці (іноді тракійці, траки) — загальна назва групи індоєвропейських племен, що населяли в давнину південний схід Балканського півострова, а також північно-східне узбережжя Егейського моря, завойоване Птолемеями, а потім відвойоване македонським царем Філіппом V.
Переглянути Національний археологічний інститут і музей і Фракійці
Шумен
Шумен (Šumla) — 10-те за розміром місто Болгарії, розташоване на північному сході країни.
Переглянути Національний археологічний інститут і музей і Шумен
Болгарська академія наук
Болгарська академія наук Болгарська Академія наук (Българска академия на науките; БАН) — вища наукова установа Республіки Болгарії.
Переглянути Національний археологічний інститут і музей і Болгарська академія наук
Велико-Тирново
Вели́ке Ти́рново (Велико Търново; МФА) — місто в Болгарії, адміністративний центр Великотирновської області.
Переглянути Національний археологічний інститут і музей і Велико-Тирново
Епіграфіка
Британському музеї Тмутороканський камінь Березанський рунічний камінь Бережанської синагоги (Україна) Софійського собору в Києві. Личаківського цвинтаря (Львів, Україна) Епіграфіка (ἐπιγραφή — напис) — допоміжна історична та філологічна дисципліна, що вивчає стародавні написи, вирізьблені на твердих матеріалах (камінь, метал тощо).
Переглянути Національний археологічний інститут і музей і Епіграфіка