Більш швидкий доступ, ніж браузер!
15 відносини: Крайовий Провід ОУН, Пінськ, Поширеність української мови, Ріхард Андре, Тутейші, Українська мова, Мозирське князівство, Загородські говірки, Берестейщина, Велика Україна, Галаса Василь Михайлович, Достоєвські, Ільїн Олексій Афіногенович, Люблінська унія, Лав.
Крайовий Провід ОУН
Крайовий Провід ОУН — структурний підрозділ Організації українських націоналістів (ОУН), керівний орган ОУН краю.
Новинка!!: Пінщина і Крайовий Провід ОУН · Побачити більше »
Пінськ
Пі́нськ (Пі́нск, Пи́нск, Pińsk, Pinskas), також Пи́нське — місто у Берестейській області на півдні Білорусі, центр Пінського району.
Новинка!!: Пінщина і Пінськ · Побачити більше »
Поширеність української мови
''Українська мова як рідна в Україні за областями за переписом 2001 р.'' ''Вільне володіння українською (фіолетовий колір) та російською (блакитний колір) у 1998 та 2001 р.р.'' Украї́нська мо́ва — єдина державна мова в Україні та одна з трьох офіційних мов у Придністров'ї.
Новинка!!: Пінщина і Поширеність української мови · Побачити більше »
Ріхард Андре
Ріхард Андре (Richard Andree., 26 лютого 1835 року, Німеччина,Брауншвейг — 22 лютого 1912 року, поблизу Мюнхен) — німецький географ, етнограф.
Новинка!!: Пінщина і Ріхард Андре · Побачити більше »
Тутейші
272x272px Тутейші (Тутэйшыя, Tutejšyja; Тутешній, Tutešnij; Tuteišiai; Tuteiši) — самоназва частини сільського населення змішаних територій на стику ареалів української, білоруської та польської мов, а також католицького та православного віросповідання з нечітко визначеною етнічною самосвідомістю.
Новинка!!: Пінщина і Тутейші · Побачити більше »
Українська мова
Украї́нська мо́ва (історичні назви — ру́ська, руси́нськаУкраїнську мову в різні історичні періоди називали по-різному. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова». «Русинською мовою» вперше українську мову («руську мову») назвали поляки (це польський прикметник від попередньої самоназви українців «русин». Див. докладніше розділ #Назва, а також статтю Назва української мови) — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'їЗ погляду фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84 % спільної лексики). З погляду лексики близькими до української є також польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62 % спільної лексики). Число мовців — близько 45 млн, більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45 млн осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світуДив. також Список мов за кількістю носіїв. Українську мову вивчає українське мовознавство, а також досліджує україністика (українознавство). Довкола походження та становлення української мови існує декілька гіпотез — праслов'янська, давньоруська, південноруська X-XI століття та іншіДив. також Історія української мови#Різні концепції історії української мови. Згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою К. М. Тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI століттях внаслідок інтеграції нащадків трьох слов'янських племен — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов'янської мови (полянського, деревлянського та сіверянського). У XVIII - XX століттях українська мова зазнавала утисків з боку польської та російської владиОсобливо загрозливим було ставлення російського царату до української мови. Дивіться: Історія української мови#Русифікація та утиски української мови в Московії та Російській імперії Історії мовної політики в Україні у 20 столітті присвячено працю «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду: документи і матеріали» (Упорядники: Лариса Масенко, Віктор Кубайчук, Орися Демська-Кульчицька). Противники української мови створили численні міфи щодо української мови. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю («гражданка»). Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі, які затверджуються Міністерством освіти і науки за рекомендаціями фахівців з української мови наукових установ Національної академії наук, інших наукових установ, вищих навчальних закладів. До наукових установ Національної академії наук України, зокрема, належать: Інститут української мови НАНУ (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), Український мовно-інформаційний фонд НАНУ (комп'ютерна лінгвістика, словники), Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАНУ (українська мова у зв'язках з іншими мовами). Щороку 9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови.
Новинка!!: Пінщина і Українська мова · Побачити більше »
Мозирське князівство
Мозирське князівство — удільне князівство кінця XІV та початку XV ст.ст.
Новинка!!: Пінщина і Мозирське князівство · Побачити більше »
Загородські говірки
Загородські говірки — термін, яким окреслюють берестейсько-пинські говірки західнополіського діалекту.
Новинка!!: Пінщина і Загородські говірки · Побачити більше »
Берестейщина
Бересте́йщина (від назви міста Берестя) — український етнокультурний регіон у складі сучасної Республіки Білорусь, частина Західного Полісся.
Новинка!!: Пінщина і Берестейщина · Побачити більше »
Велика Україна
Європі з листівки, виданої 1919 року. Є одним з варіантів території ''«Великої України»'' Вели́ка Украї́на — іредентична політична концепція в українському націоналістичному середовищі.
Новинка!!: Пінщина і Велика Україна · Побачити більше »
Галаса Василь Михайлович
Васи́ль Гала́са (справжнє ҐаладзаСтульківський Михайло. Василь Галаса чи Ґаладза?//газ. «Міська БРАМА», 2009, ч.1(6); псевдо: «Орлан», «В'юн», «Зенон», «Назар», «Біс», «Дніпровський»; літературний псевдонім «Зенон Савченко»; 12 листопада 1920, с. Білокриниця, Підгаєцький район, Тернопільська область — 5 жовтня 2002, Київ, Україна) — діяч українського національно-визвольного руху, крайовий провідник ОУН Північно-Західних Українських земель (ПЗУЗ), полковник УПА, в. о. командира УПА-Північ (січень 1951 — 11 липня 1953).
Новинка!!: Пінщина і Галаса Василь Михайлович · Побачити більше »
Достоєвські
тамгу. Герб Достоєвських є видозміненим Радваном. На щиті герба замість хреста намальовано дорогоцінний перстень, а в клейноді замість пір'їн — рука озброєна мечем. Достоєвські (Dostojewscy) — православний шляхетський рід власного гербу з Великого князівства Литовського.
Новинка!!: Пінщина і Достоєвські · Побачити більше »
Ільїн Олексій Афіногенович
Олексій Афіногенович Ільїн (Алексей Афиногенович Ильин.; *1834 р. — †1889 — російський генерал, картограф, видавець.
Новинка!!: Пінщина і Ільїн Олексій Афіногенович · Побачити більше »
Люблінська унія
Люблінська унія. Ян Матейко, 1869 рік. Люблінська унія 1569 року. Лю́блінська у́нія 1569 (від unia — союз) (Unia lubelska; Liublino unija; Лю́блінская у́нія) — угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня 1569 року.
Новинка!!: Пінщина і Люблінська унія · Побачити більше »
Лав
* ЛАВ — Львівська асоціація велосипедистів.
Новинка!!: Пінщина і Лав · Побачити більше »
