Перська мова і Таджики

Посилання: Відмінності, Схожості, Jaccard схожість Коефіцієнт, Посилання.

Різниця між Перська мова і Таджики

Перська мова vs. Таджики

Пе́рська мо́ва, або фарсі́ (فارسی, Fārsi) — основна сучасна версія давньоперської мови, південно-західна іранська мова індоіранської гілки індоєвропейської сім'ї. Таджики — народ індоєвропейського походження, мова якого споріднена з перською. Таджики здебільшого мусульмани-суніти. Їх приблизно 5 млн. Вони жили в СРСР, де за переписом 1970 їх налічувалося 2 136 000, у тому числі 1 630 000 в Таджикистані, 449 000 в Узбекистані. Таджики мешкають також у північному Афганістані, де їх, власне, більше, ніж у Таджикистані, в Пакистані та в Ірані. Слово «таджик» тюркського походження й означає «нетюрк». Так називали всіх жителів Середньої Азії, що не належали до тюркських народів. Аналогічно, таджиками називають також памірський народ у Китаї, мова якого належить до східно-іранських, тож далека від перської. Таджицька мова настільки споріднена з перською і дарі, що між носіями цих мов можливе взаємне розуміння.

Кримський Агатангел Юхимович

Меморіальна дошка в Києві на будинку Колегії Павла Ґалаґана по вулиці Богдана Хмельницького, де з 1885 по 1889 рік навчався Агатангел Кримський Поштова марка з портретом А. Кримського. Кри́мський Агата́нгел Юхи́мович (літературний псевдонім А. Хванько;, Володимир-Волинський —, Кустанай, нині Костанай) — український історик, письменник і перекладач, один з організаторів Академії наук України (1918).

Кримський Агатангел Юхимович і Перська мова · Кримський Агатангел Юхимович і Таджики · Побачити більше »

Пакистан

Пакиста́н (پاکِستان — «земля чистих», Pakistan), повна назва — Ісла́мська Респу́бліка Пакиста́н (اسلامی جمہوریہ پاکِستان, The Islamic Republic of Pakistan), країна на півдні Азії, що простягнулася від Гімалаїв до Аравійського моря, межує на заході з Іраном, північному-заході з Афганістаном, північному сході з Китаєм, сході з Індією;.

Пакистан і Перська мова · Пакистан і Таджики · Побачити більше »

Афганістан

Афганіста́н (افغانستان, Afg'oniston), повна офіційна назва Ісла́мська Респу́бліка Афганіста́н (د افغانستان اسلامي جمهوریت, Ҷумҳурии Исломии Афғонистон, Afg'oniston Islom Respublikasi) (від Upa-Ghana-Stan санскритом «земля об'єднаних племен») — країна на півдні Центральної Азії, що межує з Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході.

Афганістан і Перська мова · Афганістан і Таджики · Побачити більше »

Рудакі

Рудакі́ (Абу Абдаллах Джафа́р Ібн Мухаммад, 852, селище Панджрудак, тепер це Пенджикентський район Таджикистану, помер в 941, там само) — перський і таджицький поет, вважається засновником персько-таджицької літератури. Рудакі, якого величають Адамом поезії мовою фарсі, народився у селищі Рудак, що розташувалось у горах Зеравшанського хребта, на півночі сучасного Таджикистану, поблизу давнього міста Пенджикента. Через те, що велике селище, частиною якого і був у минулому Рудак, перетинає п'ять струмків, воно називалося — «Панджруд», тобто «п'ять рік»; а «рудак» означає «річка», «струмок». Про життєвий шлях Рудакі відомо дуже мало достовірних фактів; біографи неодностайні навіть у таких питаннях, як рік і місце народження поета, рік і місце його смерті. За легендою, Рудакі написав чи сто тисяч, чи навіть мільйон триста тисяч віршованих рядків, а до нашого часу збереглося лише близько двох тисяч. За легендою, Рудакі народився незрячим і був обдарований лише внутрішнім зором, але, на думку французького орієнталіста Дж. Дармстетера, «цей погляд був настільки чітким, що інколи ми сумніваємося у правдивості легенди, тому що несподівано значну роль відіграють фарби у тих віршах, які від нього залишилися, і нам видається, що він… надто забуває про свою незрячість». Імовірно, Рудакі звали Абу Абдаллах Джафар син Мухаммада — так принаймні стверджує одне із найдавніших джерел. За іншим переказом, його звали Абу-Хасан Рудакі. Його дитинство минуло у забутому маленькому гірському селі. Тут він став поетом і, перш ніж уславитися при дворі Саманідів, здобув всезагальне визнання як народний співець і музикант. У палаці Саманідів Рудакі був оточений пошаною і багатством. Придворні літописці зберегли перекази про те, що поет упав у неласку і його на старості літ прогнали з палацу, а можливо, що при цьому й осліпили. Натяки на трагічне життя поета можна знайти в автобіографічних фрагментах його віршів, зокрема, у притчі про три сорочки Йосифа Прекрасного, де як висновок звучить думка про жорстокість світу: Такий віддавна світ, такий він був, Такий він є, такі його дороги: Дає корону, трон і булаву, У шахіншахові веде чертоги, А потім безпорадного тебе Турляє в борозну, волам під ноги. (Тут і далі пер. В. Мисика) Причина вигнання Рудакі із палацу невідома. Можна лише припустити, що значну роль відіграло співчутливе ставлення до одного із народних повстань у Бухарі, пов'язаному з єретичним, т. зв. «карматським» рухом, учасники якого проповідували майнову рівність. Незважаючи на те, що збереглися лише окремі фрагменти віршів Рудакі, його поетичний геній проявився у них достатньо яскраво. Через розрізненість і короткість фрагментів важко розгледіти стрункість композиції, захопливість сюжету чи художню розмаїтість, проте велич Рудакі як поета упізнається за глибокою людяністю, неповторною емоційною виразністю, дивовижним карбуванням слова і несподіваними поворотами образів і настрою. Усі вірші та вцілілі фрагменти Рудакі за провідним мотивом можна згрупувати у три розділи. Це, перш за все, фрагменти ліричних, любовних віршів, надихнутих чи то його глибоким, трагічним коханням до вродливої рабині — предметом легенд наступних поколінь, чи то пристрасними походеньками, таємними побаченнями і важким похміллям — відверто змальованих ним самим. У цих віршах міститься і пейзажна лірика, і любовні освідчення, і вакхічна поезія. Далі — це уривки семи дидактичних поем-маснаві, у двох з яких відомі назви, а в однієї — навіть дата написання: 1) «Сонцестояння» — поетичний виклад повчального твору про жіночі хитрощі «Синдбад-наме»; 2) «Каліла і Дімна» — чудовий переспів арабського перекладу однойменного пехлевійського твору, — зроблений Рудакі у 932 р. «Каліла і Дімна» налічувала дванадцять тисяч бейтів (двовіршів). Тривалий час із неї був відомий лише один бейт, але у XX ст. виявили нові уривки, всього приблизно сто двадцять бейтів, тобто одна сота частина поеми. Насамкінець — вірші розчарування. Найпривабливіше у Рудакі полягає в тому, що в кожному його вірші виражений образ живої людської особистості, кожен із них пронизаний думкою про людину. Рудакі був першим із класиків, котрий відкрив людину та ввів її у літературу. Він змальовував природу, навчав мудрості, оспівував царів, вельмож, богатирів,— але він був першим із великих поетів класичної епохи, у якого в центрі уваги стоїть просто людина, людська особистість як така. І природу, і філософські повчання, і панегірики — Рудакі усе змальовував через людину, звичайну, наділену почуттями, земну. У Рудакі свій особливий стиль, який вирізняє його з-поміж усіх інших поетів: яскрава образність без пишномовності і надмірної ускладненості, живе сприйняття природи та її олюднення, народна простота і наспівність, пристрасть до поетичних образів доісламського періоду, до пехлівійської традиції — словом, «геніальна простота», як означив його стиль таджицький письменник і вчений Садріддін Айні. Над усіма його художніми особливостями домінує естетика простого і звичайного. Рудакі зробив значний внесок у жанр рубаї, зробивши їх «мініатюрними драмами», «маленькими трагедіями»: Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум: Здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум. Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма, Той завжди радуватись має і проганять од себе сум. Віршова досконалість Рудакі яскраво виявляється у його касидах — «Елегія про старість» і «Мама вина». Перша — автобіографічна від початку до кінця — дивує тим, що, якщо забрати кілька рядків на початку і в кінці, перед нами виникає гімн молодості, вічній красі та радощам життя, а не сумна повість про старість, як слід було чекати. Саме ця контрастність, внутрішня суперечливість, миттєві переходи від захоплення молодістю і від радісних спогадів до скорботи та безнадії і є суттю «оптимістичної трагедії» Рудакі «Мама вина» настільки майстерно написана, що вона вже давно стала об'єктом вивчення як взірець касиди. Вона справді класична, і, перш за все, заслуговує уваги її структура: 1. Вступ (бейти 1—21). Позапанегіричний сюжет: тут — опис виготовлення вина з допомогою поетичної метафори «мами вина» — виноградної лози, в якої відбирають і ув'язнюють її дітей — виноград. 2. Перехід (бейти 22—26). Від метафоричного опису поет переходить до самого панегірика за допомогою об'єднуючої ланки — запрошення, скуштувавши вина, влаштувати бенкет. 3. Панегірик (бейти 27—74). Уславлення вельмож і головного героя оди — сістанського володаря, еміра Абу Джафара. 4. Закінчення (бейти 75—95). Включення у касиду імені поета, автора панегірика (натяк на винагороду), і прикінцеве величання (апофеоз). Проте вирішальними для естетичного сприйняття у касиді «Мама вина» є не майстерні поетичні фігури панегірика, а саме те, що виривається із його контексту, особливо етична частина касиди — гуманістичні афоризми про розум і людяність. Рудакі створював і різновиди касид: застільну «винну» — «хамрія», сатиричну — «хаджвія», траурну елегію — «марсія»; писав він за фольклорними взірцями і «загадки» («лугз»). У своїй творчості Рудакі не був філософом, котрий пояснює світ; він був поетом, котрий відчуває світ і мріє про те, щоби стати кращим; він був поетом звичайної людини з її одвічним потягом до краси, добра, пізнання: Одна душа, єдине тіло, але знанню — немає дна. Скажи, о дивний, ти людина чи океанська глибина? Українською мовою твори Рудакі перекладали А. Кримський і В. Мисик.

Перська мова і Рудакі · Рудакі і Таджики · Побачити більше »

Союз Радянських Соціалістичних Республік

Сою́з Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік (скорочено — СРСР або Радянський Союз) — союзна держава, що існувала з 1923 по 1991 рік на території Східної Європи, північної частини Центральної і Східної Азії.

Перська мова і Союз Радянських Соціалістичних Республік · Союз Радянських Соціалістичних Республік і Таджики · Побачити більше »

Середня Азія

Центральна Азія. Фізична карта Центральної Азії. Центральна Азія (в радянській науці - Сере́дня А́зія, ще раніше - Туркестан): 1) У фізико-географічному плані це частина Азії, що входила до складу Російської імперії і СРСР. У її склад входять плато Устюрт, Туранська низовина, Тургайське плато, Казахський дрібносопковик і частково гори: Копетдаг, Паміро-алай, Тянь-Шань, Джунгарський Алатау, Саур і Тарбагатай. 2) У політико-географічному плані Центральна Азія — збірна назва для чотирьох держав: Узбекистану, Киргизстану, Туркменістану і Таджикистану (іноді сюди включають і Казахстан).

Перська мова і Середня Азія · Середня Азія і Таджики · Побачити більше »

Таджицька мова

Таджицька мова (Забони тоҷикӣ tojikí, تاجیکی‎) — один із літературних стандартів перської мови (іншими є фарсі та дарі), офіційна мова Таджикистану.

Перська мова і Таджицька мова · Таджики і Таджицька мова · Побачити більше »

Таджикистан

Таджикиста́н (Тоҷикистон), офіційна назва Респу́бліка Таджикиста́н (Ҷумҳурии Тоҷикистон) — держава в Центральній Азії, межує на півночі з Киргизстаном, сході з Китаєм, півдні з Афганістаном, заході з Узбекистаном.

Перська мова і Таджикистан · Таджики і Таджикистан · Побачити більше »

Узбекистан

Узбекиста́н або Респу́бліка Узбекиста́н — держава в Центральній Азії.

Перська мова і Узбекистан · Таджики і Узбекистан · Побачити більше »

Фірдоусі

Абул-касим Фірдоусі (Хаким Абулкасим Мансур Хасан Фірдоусі Тусі, народився 940, помер між 1020 і 1030) — перський поет, автор епічної поеми «Шах-наме» ("Книга царів"), йому приписується також написання поеми «Юсуф і Зулейха» (біблейсько-коранічний сюжет про Йосифа).

Перська мова і Фірдоусі · Таджики і Фірдоусі · Побачити більше »

Гафіз

Гафі́з (Хафіз, Гафез, Гафіз Ш(и/і)разький; літературний псевдонім Мохаммеда Шамседдіна або Шамс ад-діна Мухаммада; خواجه شمس‌الدین محمد حافظ شیرازی; близько 1325, Шираз — 1389 чи 1390, там само) — перський і таджицький поет, народний співець. Улюбленими темами його газелей є віра, і викриття лицемірства. Його вплив на життя іранців можна знайти в читаннях Гафіза, часте покладання його віршів на перську традиційну музику, образотворче мистецтво і перську каліграфію. Його могила у Ширазі є шедевром іранської архітектури і популярна серед туристів. Адаптація, наслідування і переклади віршів Гафіза існують багатьма мовами світу.

Гафіз і Перська мова · Гафіз і Таджики · Побачити більше »

Дарі

Дарі́ або східнопе́рська мо́ва (دری Darī, dæˈɾi) — один із літературних стандартів перської мови (іншими є таджицька та фарсі), офіційна мова Афганістану.

Дарі і Перська мова · Дарі і Таджики · Побачити більше »

Джалаледдін Румі

Джалаледді́н Румі́ (Румі, Джеляледдін/Джалаліддін Румі; مولانا جلال الدین محمد رومی, Mevlânâ Celâleddin Mehmed Rumi, також — Мевляна або Мевляна Джалаледдін Мухаммед Балх за місцем народження; 30 вересня 1207, Балх, Іран — 17 грудня 1273, Конья, Конійський султанат) — класик перської поезії, філософ-суфій.

Джалаледдін Румі і Перська мова · Джалаледдін Румі і Таджики · Побачити більше »

Джамі

Джамі (جامی., Ҷомӣ. або Нуріддін Абдуррахман ібн Ахмад, 18 серпня 1414, Джам, поблизу Нішапура, Хорасан — 19 листопада 1492, Герат) — таджицько-перський письменник, філософ, музикознавець.

Джамі і Перська мова · Джамі і Таджики · Побачити більше »

Іран

Ісла́мська Респу́бліка Іра́н (جمهوری اسلامی ایران — Джомгурі-йе Есламі-йє Іран, також використовуються назви Іра́н (ایران — Країна аріїв) або застаріла назва Пе́рсія (що є лише однією з областей)) — держава на південному заході Азії.

Іран і Перська мова · Іран і Таджики · Побачити більше »

Іранські мови

Географічне поширення іранських мов Іра́нські мо́ви — підгрупа мов, індоіранської групи індоєвропейської мовної родини, до яких насамперед належить перська мова.

Іранські мови і Перська мова · Іранські мови і Таджики · Побачити більше »

Індоіранські мови

Індоіра́нські мо́ви — одна з груп індоєвропейських мов, поширена в Індії та Ірані.

Індоіранські мови і Перська мова · Індоіранські мови і Таджики · Побачити більше »

Індоєвропейські мови

Країни, в котрих значні мовні меншості говорять індоєвропейськими мовами, які не мають офіційного статусу Індоєвропейські мови thumb Індоєвропе́йські мо́ви — найпоширеніша сім'я споріднених мов, які вважаються нащадками праіндоєвропейської.

Індоєвропейські мови і Перська мова · Індоєвропейські мови і Таджики · Побачити більше »