Пергамська бібліотека і Пергамський вівтар

Посилання: Відмінності, Схожості, Jaccard схожість Коефіцієнт, Посилання.

Різниця між Пергамська бібліотека і Пергамський вівтар

Пергамська бібліотека vs. Пергамський вівтар

План розкопок храму Афіни та бібліотеки в Пергамі Пергамська бібліотека  — одна з найбільших і найвідоміших бібліотек античного світу. . Пергамський вівтар, Пергамський музей, Берлін Перга́мський вівта́р (ho Bomos tu Pergamu) — присвячений Зевсові мармуровий вівтар з міста Пергама, на якому відтворено сцени з міфа про гігантомахію, одна з найвизначніших пам'яток еліністичної архітектури.

Пергам

Макет стародавнього Пергама Перга́м (Πέργᾰμον) — місто на узбережжі Малої Азії, у 283—133 до н. е. — столиця Пергамського царства.

Пергам і Пергамська бібліотека · Пергам і Пергамський вівтар · Побачити більше »

Пергам (держава)

Пергам, Пергамське царство (Πέργᾰμον) — держава у західній частині Малої Азії, що проіснувала з 283 по 133 рік до н. е. Столицею царства було однойменне місто Пергам. Найвищого розквіту досягло за часів Евмена I (263—241 роки до н. е.) та Евмена II (197—159 роки до н. е.). Припинило існування після смерті Аттала III у 133 році до н. е., який заповів свою державу Риму. Після остаточного приєднання Пергаму римляни перетворили царство на провінцію Азія. Пергамська держава займала своєрідне географічне положення — західну і центральну частини півострова Мала Азія, зону інтенсивних контактів грецького і східних світів, область високорозвиненого сільського господарства, ремесла, торгівлі. Пергамське царство склалося і розвивалося в області з досить складним етнічним складом населення. На території держави здавна проживали представники різних малоазійських народностей —, фригійці, карійці, фракійці, а також, що оселилися тут з часів Александра Македонського, і галати, які переселилися на півострів на початку III століття до н. е.. Крім того в цьому регіоні ще з мікенського часу сформувалося численне грецьке населення. Греки були основним етнічним елементом, насамперед у містах. Вони привносили в країну власну культурно-побутову традицію, найважливіші риси соціально-політичного життя, систему освіти, форми мистецтва, релігію. Політична історія царства розвивалася своєрідно. Очевидною особливістю політичної історії та зовнішньої політики Пергамського царства є його існування в постійному ворожому оточенні. Відносини Пергаму з усіма своїми впливовими сусідами — Македонією, Віфінією, царством Селевкідів, Понтійським царством, галатами — носили ворожий характер, що змушувало царів Пергаму приділяти велику увагу укріпленню столиці та інших міст, розвитку військових сил держави і орієнтувати всю зовнішню політику на союз з грецькими державами Балканського півострова і Римською республікою. Територія царства була ареною численних воєн і зіткнень, внаслідок чого влада Атталідів поширювалася то на значну частину півострова, то лише на долину річки. Сформована в Пергамському царстві система політичних інститутів була типовою для елліністичних держав. Верховна влада в ньому належала царській династії, що спиралася на спадкове право, на знать, що становила досить численний і впливовий шар, і на професійну найману армію. Всі нитки управління країною сходилися до рук царя, який мав вищу військову, адміністративну, законодавчу та контрольну владу.

Пергам (держава) і Пергамська бібліотека · Пергам (держава) і Пергамський вівтар · Побачити більше »

Афіна

Афі́на (Αθηνά) — давньогрецька богиня, одне з верховних олімпійських божеств.

Афіна і Пергамська бібліотека · Афіна і Пергамський вівтар · Побачити більше »