Володимир-Волинський і Сигізмунд I Старий

Посилання: Відмінності, Схожості, Jaccard схожість Коефіцієнт, Посилання.

Різниця між Володимир-Волинський і Сигізмунд I Старий

Володимир-Волинський vs. Сигізмунд I Старий

Володи́мир-Воли́нський, давніше — Володимир (Володимѣрь) — місто обласного значення в Україні, центр Володимир-Волинського району Волинської області. Сигізмунд I Старий (—) — Король Польський і Великий князь Литовський, Великий князь Руський з династії Ягеллонів (з 1496 року), переможець Тевтонського ордену (1519-1521).

Київ

Ки́їв — столиця України, одне з найбільших і найстаріших міст Європи.

Володимир-Волинський і Київ · Київ і Сигізмунд I Старий · Побачити більше »

Польща

По́льща, Респу́бліка По́льща, Річ Посполи́та По́льська (Polska, Rzeczpospolita Polska) — держава у Центральній Європі, унітарна парламентська республіка, що має в своєму складі 16 воєводств.

Володимир-Волинський і Польща · Польща і Сигізмунд I Старий · Побачити більше »

Олександр Ягеллончик

Олександр Ягеллончик, або Олександр Казимирович чи Александр(Aleksander Jagiellończyk, лит. Aleksandras Jogailaitis, 5 серпня 1461, Вавель, Краків — 19 серпня 1506, Вільнюс) — син Казимира IV Ягеллончика, Великий князь Литовський та Великий князь Руський (з 1492), король Польщі (1501–1506), Володар Русі.

Володимир-Волинський і Олександр Ягеллончик · Олександр Ягеллончик і Сигізмунд I Старий · Побачити більше »

Німеччина

Німе́ччина (Deutschland) — країна в Центральній Європі, демократична федеративна республіка.

Володимир-Волинський і Німеччина · Німеччина і Сигізмунд I Старий · Побачити більше »

Сигізмунд I Старий

Сигізмунд I Старий (—) — Король Польський і Великий князь Литовський, Великий князь Руський з династії Ягеллонів (з 1496 року), переможець Тевтонського ордену (1519-1521).

Володимир-Волинський і Сигізмунд I Старий · Сигізмунд I Старий і Сигізмунд I Старий · Побачити більше »

Українська мова

Украї́нська мо́ва (історичні назви — ру́ська, руси́нськаУкраїнську мову в різні історичні періоди називали по-різному. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова». «Русинською мовою» вперше українську мову («руську мову») назвали поляки (це польський прикметник від попередньої самоназви українців «русин». Див. докладніше розділ #Назва, а також статтю Назва української мови) — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'їЗ погляду фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84 % спільної лексики). З погляду лексики близькими до української є також польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62 % спільної лексики). Число мовців — близько 45 млн, більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45 млн осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світуДив. також Список мов за кількістю носіїв. Українську мову вивчає українське мовознавство, а також досліджує україністика (українознавство). Довкола походження та становлення української мови існує декілька гіпотез — праслов'янська, давньоруська, південноруська X-XI століття та іншіДив. також Історія української мови#Різні концепції історії української мови. Згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою К. М. Тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI століттях внаслідок інтеграції нащадків трьох слов'янських племен — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов'янської мови (полянського, деревлянського та сіверянського). У XVIII - XX століттях українська мова зазнавала утисків з боку польської та російської владиОсобливо загрозливим було ставлення російського царату до української мови. Дивіться: Історія української мови#Русифікація та утиски української мови в Московії та Російській імперії Історії мовної політики в Україні у 20 столітті присвячено працю «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду: документи і матеріали» (Упорядники: Лариса Масенко, Віктор Кубайчук, Орися Демська-Кульчицька). Противники української мови створили численні міфи щодо української мови. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю («гражданка»). Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі, які затверджуються Міністерством освіти і науки за рекомендаціями фахівців з української мови наукових установ Національної академії наук, інших наукових установ, вищих навчальних закладів. До наукових установ Національної академії наук України, зокрема, належать: Інститут української мови НАНУ (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), Український мовно-інформаційний фонд НАНУ (комп'ютерна лінгвістика, словники), Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАНУ (українська мова у зв'язках з іншими мовами). Щороку 9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови.

Володимир-Волинський і Українська мова · Сигізмунд I Старий і Українська мова · Побачити більше »