Більш швидкий доступ, ніж браузер!
43 відносини: Кримський Агатангел Юхимович, Камол Худжанді, Корнійчук Олександр Євдокимович, Пакистан, Перси, Первомайський Леонід Соломонович, Пенджикент, Афганістан, Ахмад Шах Масуд, Ахмад Доніш, Айнинський район, Рудакі, Садріддін Айні, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Согдійці, Середня Азія, Турсун-заде Мірзо, Таджицька мова, Таджикистан, Узбекистан, Фірдоусі, Франко Іван Якович, Фарсівани, Худжанд, Хабібулла-хан Бача-і-Сакао, Шевченко Тарас Григорович, Мірсаїд Міршакар, Мисик Василь Олександрович, Бургануддін Раббані, Вахдат, Гафіз, Дарі, Джалаледдін Румі, Джамі, Демоскоп Weekly, Європеоїдна раса, Іслам, Іран, Іранські мови, Іранські народи, Індоіранські мови, Індоєвропейські мови, Лахуті Абулкасим.
Кримський Агатангел Юхимович
Меморіальна дошка в Києві на будинку Колегії Павла Ґалаґана по вулиці Богдана Хмельницького, де з 1885 по 1889 рік навчався Агатангел Кримський Поштова марка з портретом А. Кримського. Кри́мський Агата́нгел Юхи́мович (літературний псевдонім А. Хванько;, Володимир-Волинський —, Кустанай, нині Костанай) — український історик, письменник і перекладач, один з організаторів Академії наук України (1918).
Новинка!!: Таджики і Кримський Агатангел Юхимович · Побачити більше »
Камол Худжанді
Пам'ятник Камолу Худжанді в Худжанді Камо́л Худжанді́ (Камоли Хуҷандӣ, کمال خجندی; ? — між 1391 і 1400) — таджицький середньовічний поет-лірик.
Новинка!!: Таджики і Камол Худжанді · Побачити більше »
Корнійчук Олександр Євдокимович
Ювілейна монета «Олександр Корнійчук» номіналом 2 гривні (2005) Корнійчу́к Олекса́ндр Євдоки́мович (Христинівка — 14 травня 1972, Київ) — український радянський компартійний письменник, драматург, публіцист, державний та громадський діяч; член Президії ЦК Компартії України.
Новинка!!: Таджики і Корнійчук Олександр Євдокимович · Побачити більше »
Пакистан
Пакиста́н (پاکِستان — «земля чистих», Pakistan), повна назва — Ісла́мська Респу́бліка Пакиста́н (اسلامی جمہوریہ پاکِستان, The Islamic Republic of Pakistan), країна на півдні Азії, що простягнулася від Гімалаїв до Аравійського моря, межує на заході з Іраном, північному-заході з Афганістаном, північному сході з Китаєм, сході з Індією;.
Новинка!!: Таджики і Пакистан · Побачити більше »
Перси
Пе́рси (فارسیزبان, ایرانی, فارس, стар. перс. پارس) — один з іранських народів, пращури яких, арійці, 3,5-4 тисячі років тому заселили територію сучасного Близького Сходу (Khovar-e Miyane).
Новинка!!: Таджики і Перси · Побачити більше »
Первомайський Леонід Соломонович
Леоні́д Соломо́нович Первома́йський (справжнє ім'я Ілля́ Шльо́мович Гуре́вич;, Костянтиноград — 9 грудня 1973, Київ) — український письменник, поет.
Новинка!!: Таджики і Первомайський Леонід Соломонович · Побачити більше »
Пенджикент
Пенджикент – місто у Республіці Таджикистан, адміністративний центр Пенджикентської нохії Согдійської області.
Новинка!!: Таджики і Пенджикент · Побачити більше »
Афганістан
Афганіста́н (افغانستان, Afg'oniston), повна офіційна назва Ісла́мська Респу́бліка Афганіста́н (د افغانستان اسلامي جمهوریت, Ҷумҳурии Исломии Афғонистон, Afg'oniston Islom Respublikasi) (від Upa-Ghana-Stan санскритом «земля об'єднаних племен») — країна на півдні Центральної Азії, що межує з Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході.
Новинка!!: Таджики і Афганістан · Побачити більше »
Ахмад Шах Масуд
Ахма́д Шах Масу́д (пушту احمد شاه مسعود, тадж. Аҳмадшоҳи Масъуд) (псевдо — Панджшерский лев, тадж. Шери Панҷшер; 1 вересня 1953 — 9 вересня 2001) — афганський польовий командир, міністр оборони Афганістану.
Новинка!!: Таджики і Ахмад Шах Масуд · Побачити більше »
Ахмад Доніш
Ахма́д Доні́ш (Аҳмади Дониш; Ахмад Калла; *1827 — 1897, Бухара) — таджицький філософ, учений-енциклопедист, письменник і поет.
Новинка!!: Таджики і Ахмад Доніш · Побачити більше »
Айнинський район
Айнинський район (Ноҳияи Айнӣ) — адміністративна одиниця другого порядку в складі Согдійської області Таджикистану.
Новинка!!: Таджики і Айнинський район · Побачити більше »
Рудакі
Рудакі́ (Абу Абдаллах Джафа́р Ібн Мухаммад, 852, селище Панджрудак, тепер це Пенджикентський район Таджикистану, помер в 941, там само) — перський і таджицький поет, вважається засновником персько-таджицької літератури. Рудакі, якого величають Адамом поезії мовою фарсі, народився у селищі Рудак, що розташувалось у горах Зеравшанського хребта, на півночі сучасного Таджикистану, поблизу давнього міста Пенджикента. Через те, що велике селище, частиною якого і був у минулому Рудак, перетинає п'ять струмків, воно називалося — «Панджруд», тобто «п'ять рік»; а «рудак» означає «річка», «струмок». Про життєвий шлях Рудакі відомо дуже мало достовірних фактів; біографи неодностайні навіть у таких питаннях, як рік і місце народження поета, рік і місце його смерті. За легендою, Рудакі написав чи сто тисяч, чи навіть мільйон триста тисяч віршованих рядків, а до нашого часу збереглося лише близько двох тисяч. За легендою, Рудакі народився незрячим і був обдарований лише внутрішнім зором, але, на думку французького орієнталіста Дж. Дармстетера, «цей погляд був настільки чітким, що інколи ми сумніваємося у правдивості легенди, тому що несподівано значну роль відіграють фарби у тих віршах, які від нього залишилися, і нам видається, що він… надто забуває про свою незрячість». Імовірно, Рудакі звали Абу Абдаллах Джафар син Мухаммада — так принаймні стверджує одне із найдавніших джерел. За іншим переказом, його звали Абу-Хасан Рудакі. Його дитинство минуло у забутому маленькому гірському селі. Тут він став поетом і, перш ніж уславитися при дворі Саманідів, здобув всезагальне визнання як народний співець і музикант. У палаці Саманідів Рудакі був оточений пошаною і багатством. Придворні літописці зберегли перекази про те, що поет упав у неласку і його на старості літ прогнали з палацу, а можливо, що при цьому й осліпили. Натяки на трагічне життя поета можна знайти в автобіографічних фрагментах його віршів, зокрема, у притчі про три сорочки Йосифа Прекрасного, де як висновок звучить думка про жорстокість світу: Такий віддавна світ, такий він був, Такий він є, такі його дороги: Дає корону, трон і булаву, У шахіншахові веде чертоги, А потім безпорадного тебе Турляє в борозну, волам під ноги. (Тут і далі пер. В. Мисика) Причина вигнання Рудакі із палацу невідома. Можна лише припустити, що значну роль відіграло співчутливе ставлення до одного із народних повстань у Бухарі, пов'язаному з єретичним, т. зв. «карматським» рухом, учасники якого проповідували майнову рівність. Незважаючи на те, що збереглися лише окремі фрагменти віршів Рудакі, його поетичний геній проявився у них достатньо яскраво. Через розрізненість і короткість фрагментів важко розгледіти стрункість композиції, захопливість сюжету чи художню розмаїтість, проте велич Рудакі як поета упізнається за глибокою людяністю, неповторною емоційною виразністю, дивовижним карбуванням слова і несподіваними поворотами образів і настрою. Усі вірші та вцілілі фрагменти Рудакі за провідним мотивом можна згрупувати у три розділи. Це, перш за все, фрагменти ліричних, любовних віршів, надихнутих чи то його глибоким, трагічним коханням до вродливої рабині — предметом легенд наступних поколінь, чи то пристрасними походеньками, таємними побаченнями і важким похміллям — відверто змальованих ним самим. У цих віршах міститься і пейзажна лірика, і любовні освідчення, і вакхічна поезія. Далі — це уривки семи дидактичних поем-маснаві, у двох з яких відомі назви, а в однієї — навіть дата написання: 1) «Сонцестояння» — поетичний виклад повчального твору про жіночі хитрощі «Синдбад-наме»; 2) «Каліла і Дімна» — чудовий переспів арабського перекладу однойменного пехлевійського твору, — зроблений Рудакі у 932 р. «Каліла і Дімна» налічувала дванадцять тисяч бейтів (двовіршів). Тривалий час із неї був відомий лише один бейт, але у XX ст. виявили нові уривки, всього приблизно сто двадцять бейтів, тобто одна сота частина поеми. Насамкінець — вірші розчарування. Найпривабливіше у Рудакі полягає в тому, що в кожному його вірші виражений образ живої людської особистості, кожен із них пронизаний думкою про людину. Рудакі був першим із класиків, котрий відкрив людину та ввів її у літературу. Він змальовував природу, навчав мудрості, оспівував царів, вельмож, богатирів,— але він був першим із великих поетів класичної епохи, у якого в центрі уваги стоїть просто людина, людська особистість як така. І природу, і філософські повчання, і панегірики — Рудакі усе змальовував через людину, звичайну, наділену почуттями, земну. У Рудакі свій особливий стиль, який вирізняє його з-поміж усіх інших поетів: яскрава образність без пишномовності і надмірної ускладненості, живе сприйняття природи та її олюднення, народна простота і наспівність, пристрасть до поетичних образів доісламського періоду, до пехлівійської традиції — словом, «геніальна простота», як означив його стиль таджицький письменник і вчений Садріддін Айні. Над усіма його художніми особливостями домінує естетика простого і звичайного. Рудакі зробив значний внесок у жанр рубаї, зробивши їх «мініатюрними драмами», «маленькими трагедіями»: Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум: Здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум. Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма, Той завжди радуватись має і проганять од себе сум. Віршова досконалість Рудакі яскраво виявляється у його касидах — «Елегія про старість» і «Мама вина». Перша — автобіографічна від початку до кінця — дивує тим, що, якщо забрати кілька рядків на початку і в кінці, перед нами виникає гімн молодості, вічній красі та радощам життя, а не сумна повість про старість, як слід було чекати. Саме ця контрастність, внутрішня суперечливість, миттєві переходи від захоплення молодістю і від радісних спогадів до скорботи та безнадії і є суттю «оптимістичної трагедії» Рудакі «Мама вина» настільки майстерно написана, що вона вже давно стала об'єктом вивчення як взірець касиди. Вона справді класична, і, перш за все, заслуговує уваги її структура: 1. Вступ (бейти 1—21). Позапанегіричний сюжет: тут — опис виготовлення вина з допомогою поетичної метафори «мами вина» — виноградної лози, в якої відбирають і ув'язнюють її дітей — виноград. 2. Перехід (бейти 22—26). Від метафоричного опису поет переходить до самого панегірика за допомогою об'єднуючої ланки — запрошення, скуштувавши вина, влаштувати бенкет. 3. Панегірик (бейти 27—74). Уславлення вельмож і головного героя оди — сістанського володаря, еміра Абу Джафара. 4. Закінчення (бейти 75—95). Включення у касиду імені поета, автора панегірика (натяк на винагороду), і прикінцеве величання (апофеоз). Проте вирішальними для естетичного сприйняття у касиді «Мама вина» є не майстерні поетичні фігури панегірика, а саме те, що виривається із його контексту, особливо етична частина касиди — гуманістичні афоризми про розум і людяність. Рудакі створював і різновиди касид: застільну «винну» — «хамрія», сатиричну — «хаджвія», траурну елегію — «марсія»; писав він за фольклорними взірцями і «загадки» («лугз»). У своїй творчості Рудакі не був філософом, котрий пояснює світ; він був поетом, котрий відчуває світ і мріє про те, щоби стати кращим; він був поетом звичайної людини з її одвічним потягом до краси, добра, пізнання: Одна душа, єдине тіло, але знанню — немає дна. Скажи, о дивний, ти людина чи океанська глибина? Українською мовою твори Рудакі перекладали А. Кримський і В. Мисик.
Новинка!!: Таджики і Рудакі · Побачити більше »
Садріддін Айні
На радянській марці На 5 таджицьких сомоні Садріддін Айні (Садриддин Айнӣ, Sadriddin Ayniy, справжнє ім'я — Садріддін Саїд–Мурадзаде, 27 квітня 1878, Соктарі, Бухарський емірат (нині Бухарська область, Узбекистан) — 15 липня 1954, Душанбе, Таджицька РСР, СРСР) — таджицький письменник, основоположник таджицької радянської літератури, заслужений діяч науки, академік і президент АН Таджицької РСР (з 1951), почесний член АН Узбецької РСР (1943).
Новинка!!: Таджики і Садріддін Айні · Побачити більше »
Союз Радянських Соціалістичних Республік
Сою́з Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік (скорочено — СРСР або Радянський Союз) — союзна держава, що існувала з 1923 по 1991 рік на території Східної Європи, північної частини Центральної і Східної Азії.
Новинка!!: Таджики і Союз Радянських Соціалістичних Республік · Побачити більше »
Согдійці
Північна Ци, 567/573 р. Согдійці — народ, що населяв територію Согдіани, розташованої в долині річки Зерафшан — від сучасної Бухари (Узбекистан) до Худжанда (Таджикистан).
Новинка!!: Таджики і Согдійці · Побачити більше »
Середня Азія
Центральна Азія. Фізична карта Центральної Азії. Центральна Азія (в радянській науці - Сере́дня А́зія, ще раніше - Туркестан): 1) У фізико-географічному плані це частина Азії, що входила до складу Російської імперії і СРСР. У її склад входять плато Устюрт, Туранська низовина, Тургайське плато, Казахський дрібносопковик і частково гори: Копетдаг, Паміро-алай, Тянь-Шань, Джунгарський Алатау, Саур і Тарбагатай. 2) У політико-географічному плані Центральна Азія — збірна назва для чотирьох держав: Узбекистану, Киргизстану, Туркменістану і Таджикистану (іноді сюди включають і Казахстан).
Новинка!!: Таджики і Середня Азія · Побачити більше »
Турсун-заде Мірзо
Мірзо Турсун-заде (Мирзо Турсунзода; *, с. Каратаг, Бухарський емірат — 24 вересня 1977, м. Душанбе, Таджицька РСР) — таджицький радянський поет, класик сучасної таджицької літератури.
Новинка!!: Таджики і Турсун-заде Мірзо · Побачити більше »
Таджицька мова
Таджицька мова (Забони тоҷикӣ tojikí, تاجیکی) — один із літературних стандартів перської мови (іншими є фарсі та дарі), офіційна мова Таджикистану.
Новинка!!: Таджики і Таджицька мова · Побачити більше »
Таджикистан
Таджикиста́н (Тоҷикистон), офіційна назва Респу́бліка Таджикиста́н (Ҷумҳурии Тоҷикистон) — держава в Центральній Азії, межує на півночі з Киргизстаном, сході з Китаєм, півдні з Афганістаном, заході з Узбекистаном.
Новинка!!: Таджики і Таджикистан · Побачити більше »
Узбекистан
Узбекиста́н або Респу́бліка Узбекиста́н — держава в Центральній Азії.
Новинка!!: Таджики і Узбекистан · Побачити більше »
Фірдоусі
Абул-касим Фірдоусі (Хаким Абулкасим Мансур Хасан Фірдоусі Тусі, народився 940, помер між 1020 і 1030) — перський поет, автор епічної поеми «Шах-наме» ("Книга царів"), йому приписується також написання поеми «Юсуф і Зулейха» (біблейсько-коранічний сюжет про Йосифа).
Новинка!!: Таджики і Фірдоусі · Побачити більше »
Франко Іван Якович
Іва́н Я́кович Фра́нко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч.
Новинка!!: Таджики і Франко Іван Якович · Побачити більше »
Фарсівани
Фарсівани або Парсівани, Парсібани (فرسیوان, پرسیوان, پرسیبان) — поширене найменування персомовних жителів Афганістану, говірки яких офіційно вважаються діалектами мови дарі.
Новинка!!: Таджики і Фарсівани · Побачити більше »
Худжанд
Худжа́нд (Хуҷанд, خجند; согдійське kwc'nth, Ἀλεξάνδρεια Ἐσχάτη; до 1936 року — Ходжент, 1936–1990 — Ленінабад) — місто на півночі Таджикистану, адміністративний центр Согдійського вілояту; друге за значенням і величиною місто, великий економічний та культурний центр країни.
Новинка!!: Таджики і Худжанд · Побачити більше »
Хабібулла-хан Бача-і-Сакао
Хабібулла Бача-і-Сакао тобто Хабібулла Син Водоноса ( —) — емір, тобто правитель Афганістану у 1928 році, родом з простої сім'ї, який прийшов до влади у результаті народного повстання.
Новинка!!: Таджики і Хабібулла-хан Бача-і-Сакао · Побачити більше »
Шевченко Тарас Григорович
Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобза́р;, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) —, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч.
Новинка!!: Таджики і Шевченко Тарас Григорович · Побачити більше »
Мірсаїд Міршакар
Мірсаїд Міршакар (Мирсаид Миршакар, Мірсаїд Міршакаров / Мирсаид Миршакаров; *, кишлак Синдев Ферганської області Російської імперії — 1 серпня 1993) — таджицький радянський письменник, драматург і поет (класик сучасної таджицької літератури), державний діяч.
Новинка!!: Таджики і Мірсаїд Міршакар · Побачити більше »
Мисик Василь Олександрович
Васи́ль Олекса́ндрович Ми́сик (24 липня 1907, Новопавлівка Дніпропетровської області — 3 березня 1983, Харків) — український поет, перекладач.
Новинка!!: Таджики і Мисик Василь Олександрович · Побачити більше »
Бургануддін Раббані
Бурганудді́н Раббані́ (дарі: برهان الدين رباني — Burhânuddîn Rabbânî) (1940 —) — президент Афганістану з 1992 по 2001 роки, таджик за національністю.
Новинка!!: Таджики і Бургануддін Раббані · Побачити більше »
Вахдат
Вахда́т — місто республіканського підпорядкування в Таджикистані, центр Вахдатської нахії.
Новинка!!: Таджики і Вахдат · Побачити більше »
Гафіз
Гафі́з (Хафіз, Гафез, Гафіз Ш(и/і)разький; літературний псевдонім Мохаммеда Шамседдіна або Шамс ад-діна Мухаммада; خواجه شمسالدین محمد حافظ شیرازی; близько 1325, Шираз — 1389 чи 1390, там само) — перський і таджицький поет, народний співець. Улюбленими темами його газелей є віра, і викриття лицемірства. Його вплив на життя іранців можна знайти в читаннях Гафіза, часте покладання його віршів на перську традиційну музику, образотворче мистецтво і перську каліграфію. Його могила у Ширазі є шедевром іранської архітектури і популярна серед туристів. Адаптація, наслідування і переклади віршів Гафіза існують багатьма мовами світу.
Новинка!!: Таджики і Гафіз · Побачити більше »
Дарі
Дарі́ або східнопе́рська мо́ва (دری Darī, dæˈɾi) — один із літературних стандартів перської мови (іншими є таджицька та фарсі), офіційна мова Афганістану.
Новинка!!: Таджики і Дарі · Побачити більше »
Джалаледдін Румі
Джалаледді́н Румі́ (Румі, Джеляледдін/Джалаліддін Румі; مولانا جلال الدین محمد رومی, Mevlânâ Celâleddin Mehmed Rumi, також — Мевляна або Мевляна Джалаледдін Мухаммед Балх за місцем народження; 30 вересня 1207, Балх, Іран — 17 грудня 1273, Конья, Конійський султанат) — класик перської поезії, філософ-суфій.
Новинка!!: Таджики і Джалаледдін Румі · Побачити більше »
Джамі
Джамі (جامی., Ҷомӣ. або Нуріддін Абдуррахман ібн Ахмад, 18 серпня 1414, Джам, поблизу Нішапура, Хорасан — 19 листопада 1492, Герат) — таджицько-перський письменник, філософ, музикознавець.
Новинка!!: Таджики і Джамі · Побачити більше »
Демоскоп Weekly
Демоскоп Weekly — російське демографічне щотижневе інтернет-видання.
Новинка!!: Таджики і Демоскоп Weekly · Побачити більше »
Європеоїдна раса
Європеоїдна раса (Caucasian race) — раса, поширена до епохи Великих географічних відкриттів в Європі, західній Азії і північній Африці, Індостані; пізніше — на всіх населених континентах, особливо широко європеоїди розселилися в Північній Америці та Південній Америці, в Південній Африці, Австралії, Північній Азії і Далекому Сході.
Новинка!!: Таджики і Європеоїдна раса · Побачити більше »
Іслам
Ісла́м (араб. الإسلام, буквально означає сумирність, покірність Єдиному Богу) — одна з найпоширеніших світових релігій, що сформувалася у 7-му столітті в Аравії.
Новинка!!: Таджики і Іслам · Побачити більше »
Іран
Ісла́мська Респу́бліка Іра́н (جمهوری اسلامی ایران — Джомгурі-йе Есламі-йє Іран, також використовуються назви Іра́н (ایران — Країна аріїв) або застаріла назва Пе́рсія (що є лише однією з областей)) — держава на південному заході Азії.
Новинка!!: Таджики і Іран · Побачити більше »
Іранські мови
Географічне поширення іранських мов Іра́нські мо́ви — підгрупа мов, індоіранської групи індоєвропейської мовної родини, до яких насамперед належить перська мова.
Новинка!!: Таджики і Іранські мови · Побачити більше »
Іранські народи
Іра́нські наро́ди, Іра́нці (ایرانیها — irånihå, ероніҳо, пашто ایرانیان irāniyān, курд. ایرانی/Îranî, осет. ирайнæгтæ) — група народів спільного походження, що розмовляють на іранських мовах арійської гілки індоєвропейської сім'ї мов.
Новинка!!: Таджики і Іранські народи · Побачити більше »
Індоіранські мови
Індоіра́нські мо́ви — одна з груп індоєвропейських мов, поширена в Індії та Ірані.
Новинка!!: Таджики і Індоіранські мови · Побачити більше »
Індоєвропейські мови
Країни, в котрих значні мовні меншості говорять індоєвропейськими мовами, які не мають офіційного статусу Індоєвропейські мови thumb Індоєвропе́йські мо́ви — найпоширеніша сім'я споріднених мов, які вважаються нащадками праіндоєвропейської.
Новинка!!: Таджики і Індоєвропейські мови · Побачити більше »
Лахуті Абулкасим
Абулкасим Ахмедзаде Лахуті́ (Абулқосим Лоҳутӣ, ابوالقاسم لاهوتی; нар. 4 грудня 1887, м. Керманшах, Персія — 16 березня 1957, м. Москва, СРСР) — таджицький радянський поет, класик сучасної таджицької літератури.
Новинка!!: Таджики і Лахуті Абулкасим · Побачити більше »
