Більш швидкий доступ, ніж браузер!
28 відносини: Пушкін Олександр Сергійович, Омар Хайям, Новомосковськ, Рудакі, Расул Гамзатов, Салаватський район, Спілка письменників СРСР, Уфа, Франко Іван Якович, Музей Рамі Гаріпова, Мелеуз, Букет Євген Васильович, Башкирська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, Башкири, Башкортостан (газета), Башкортостан кызы, Блок Олександр Олександрович, Генріх Гейне, Єсенін Сергій Олександрович, Літературний інститут імені Горького, Лермонтов Михайло Юрійович, 12 лютого, 1932, 1960, 1977, 1990, 1991, 20 лютого.
Пушкін Олександр Сергійович
Олекса́ндр Сергі́йович Пу́шкін (Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин;, Москва, Російська імперія —, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський поет, драматург та прозаїк, реформатор і творець сучасної російської літературної мови, автор критичних та історичних творів.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Пушкін Олександр Сергійович · Побачити більше »
Омар Хайям
Ома́р Хайя́м (عمر خیام, Omar Khayyám; 18 травня 1048 — 4 грудня 1131) — перський поет, математик, філософ, астроном.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Омар Хайям · Побачити більше »
Новомосковськ
Новомоскóвськ (давні назви до 1794 року — Самарчик, Новоселиця) — місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області, адміністративний центр Новомосковського району.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Новомосковськ · Побачити більше »
Рудакі
Рудакі́ (Абу Абдаллах Джафа́р Ібн Мухаммад, 852, селище Панджрудак, тепер це Пенджикентський район Таджикистану, помер в 941, там само) — перський і таджицький поет, вважається засновником персько-таджицької літератури. Рудакі, якого величають Адамом поезії мовою фарсі, народився у селищі Рудак, що розташувалось у горах Зеравшанського хребта, на півночі сучасного Таджикистану, поблизу давнього міста Пенджикента. Через те, що велике селище, частиною якого і був у минулому Рудак, перетинає п'ять струмків, воно називалося — «Панджруд», тобто «п'ять рік»; а «рудак» означає «річка», «струмок». Про життєвий шлях Рудакі відомо дуже мало достовірних фактів; біографи неодностайні навіть у таких питаннях, як рік і місце народження поета, рік і місце його смерті. За легендою, Рудакі написав чи сто тисяч, чи навіть мільйон триста тисяч віршованих рядків, а до нашого часу збереглося лише близько двох тисяч. За легендою, Рудакі народився незрячим і був обдарований лише внутрішнім зором, але, на думку французького орієнталіста Дж. Дармстетера, «цей погляд був настільки чітким, що інколи ми сумніваємося у правдивості легенди, тому що несподівано значну роль відіграють фарби у тих віршах, які від нього залишилися, і нам видається, що він… надто забуває про свою незрячість». Імовірно, Рудакі звали Абу Абдаллах Джафар син Мухаммада — так принаймні стверджує одне із найдавніших джерел. За іншим переказом, його звали Абу-Хасан Рудакі. Його дитинство минуло у забутому маленькому гірському селі. Тут він став поетом і, перш ніж уславитися при дворі Саманідів, здобув всезагальне визнання як народний співець і музикант. У палаці Саманідів Рудакі був оточений пошаною і багатством. Придворні літописці зберегли перекази про те, що поет упав у неласку і його на старості літ прогнали з палацу, а можливо, що при цьому й осліпили. Натяки на трагічне життя поета можна знайти в автобіографічних фрагментах його віршів, зокрема, у притчі про три сорочки Йосифа Прекрасного, де як висновок звучить думка про жорстокість світу: Такий віддавна світ, такий він був, Такий він є, такі його дороги: Дає корону, трон і булаву, У шахіншахові веде чертоги, А потім безпорадного тебе Турляє в борозну, волам під ноги. (Тут і далі пер. В. Мисика) Причина вигнання Рудакі із палацу невідома. Можна лише припустити, що значну роль відіграло співчутливе ставлення до одного із народних повстань у Бухарі, пов'язаному з єретичним, т. зв. «карматським» рухом, учасники якого проповідували майнову рівність. Незважаючи на те, що збереглися лише окремі фрагменти віршів Рудакі, його поетичний геній проявився у них достатньо яскраво. Через розрізненість і короткість фрагментів важко розгледіти стрункість композиції, захопливість сюжету чи художню розмаїтість, проте велич Рудакі як поета упізнається за глибокою людяністю, неповторною емоційною виразністю, дивовижним карбуванням слова і несподіваними поворотами образів і настрою. Усі вірші та вцілілі фрагменти Рудакі за провідним мотивом можна згрупувати у три розділи. Це, перш за все, фрагменти ліричних, любовних віршів, надихнутих чи то його глибоким, трагічним коханням до вродливої рабині — предметом легенд наступних поколінь, чи то пристрасними походеньками, таємними побаченнями і важким похміллям — відверто змальованих ним самим. У цих віршах міститься і пейзажна лірика, і любовні освідчення, і вакхічна поезія. Далі — це уривки семи дидактичних поем-маснаві, у двох з яких відомі назви, а в однієї — навіть дата написання: 1) «Сонцестояння» — поетичний виклад повчального твору про жіночі хитрощі «Синдбад-наме»; 2) «Каліла і Дімна» — чудовий переспів арабського перекладу однойменного пехлевійського твору, — зроблений Рудакі у 932 р. «Каліла і Дімна» налічувала дванадцять тисяч бейтів (двовіршів). Тривалий час із неї був відомий лише один бейт, але у XX ст. виявили нові уривки, всього приблизно сто двадцять бейтів, тобто одна сота частина поеми. Насамкінець — вірші розчарування. Найпривабливіше у Рудакі полягає в тому, що в кожному його вірші виражений образ живої людської особистості, кожен із них пронизаний думкою про людину. Рудакі був першим із класиків, котрий відкрив людину та ввів її у літературу. Він змальовував природу, навчав мудрості, оспівував царів, вельмож, богатирів,— але він був першим із великих поетів класичної епохи, у якого в центрі уваги стоїть просто людина, людська особистість як така. І природу, і філософські повчання, і панегірики — Рудакі усе змальовував через людину, звичайну, наділену почуттями, земну. У Рудакі свій особливий стиль, який вирізняє його з-поміж усіх інших поетів: яскрава образність без пишномовності і надмірної ускладненості, живе сприйняття природи та її олюднення, народна простота і наспівність, пристрасть до поетичних образів доісламського періоду, до пехлівійської традиції — словом, «геніальна простота», як означив його стиль таджицький письменник і вчений Садріддін Айні. Над усіма його художніми особливостями домінує естетика простого і звичайного. Рудакі зробив значний внесок у жанр рубаї, зробивши їх «мініатюрними драмами», «маленькими трагедіями»: Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум: Здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум. Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма, Той завжди радуватись має і проганять од себе сум. Віршова досконалість Рудакі яскраво виявляється у його касидах — «Елегія про старість» і «Мама вина». Перша — автобіографічна від початку до кінця — дивує тим, що, якщо забрати кілька рядків на початку і в кінці, перед нами виникає гімн молодості, вічній красі та радощам життя, а не сумна повість про старість, як слід було чекати. Саме ця контрастність, внутрішня суперечливість, миттєві переходи від захоплення молодістю і від радісних спогадів до скорботи та безнадії і є суттю «оптимістичної трагедії» Рудакі «Мама вина» настільки майстерно написана, що вона вже давно стала об'єктом вивчення як взірець касиди. Вона справді класична, і, перш за все, заслуговує уваги її структура: 1. Вступ (бейти 1—21). Позапанегіричний сюжет: тут — опис виготовлення вина з допомогою поетичної метафори «мами вина» — виноградної лози, в якої відбирають і ув'язнюють її дітей — виноград. 2. Перехід (бейти 22—26). Від метафоричного опису поет переходить до самого панегірика за допомогою об'єднуючої ланки — запрошення, скуштувавши вина, влаштувати бенкет. 3. Панегірик (бейти 27—74). Уславлення вельмож і головного героя оди — сістанського володаря, еміра Абу Джафара. 4. Закінчення (бейти 75—95). Включення у касиду імені поета, автора панегірика (натяк на винагороду), і прикінцеве величання (апофеоз). Проте вирішальними для естетичного сприйняття у касиді «Мама вина» є не майстерні поетичні фігури панегірика, а саме те, що виривається із його контексту, особливо етична частина касиди — гуманістичні афоризми про розум і людяність. Рудакі створював і різновиди касид: застільну «винну» — «хамрія», сатиричну — «хаджвія», траурну елегію — «марсія»; писав він за фольклорними взірцями і «загадки» («лугз»). У своїй творчості Рудакі не був філософом, котрий пояснює світ; він був поетом, котрий відчуває світ і мріє про те, щоби стати кращим; він був поетом звичайної людини з її одвічним потягом до краси, добра, пізнання: Одна душа, єдине тіло, але знанню — немає дна. Скажи, о дивний, ти людина чи океанська глибина? Українською мовою твори Рудакі перекладали А. Кримський і В. Мисик.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Рудакі · Побачити більше »
Расул Гамзатов
Расу́л Гамза́тов (Расул ХІамзатов; 8 вересня 1923, Цада — 3 листопада 2003, Москва) — аварський поет, письменник, публіцист, політичний діяч.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Расул Гамзатов · Побачити більше »
Салаватський район
В'їзний знак Салаватський район (Салаватский район, Салауат районы) — адміністративна одиниця Республіки Башкортостан Російської Федерації.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Салаватський район · Побачити більше »
Спілка письменників СРСР
Спі́лка письме́нників СРСР (СП СРСР) — громадська творча організація, що об'єднувала професійних літераторів Радянського Союзу.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Спілка письменників СРСР · Побачити більше »
Уфа
Уфа́ (Өфө, Уфа́) — місто в Росії, столиця Башкортостану.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Уфа · Побачити більше »
Франко Іван Якович
Іва́н Я́кович Фра́нко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Франко Іван Якович · Побачити більше »
Музей Рамі Гаріпова
Музей Рамі Гаріпова (Рәми Ғарипов музейы) — музей Народного поета Башкортостану Рамі Гаріпова. Розташований у с. Аркаулово Салаватського району Республіки Башкортостан.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Музей Рамі Гаріпова · Побачити більше »
Мелеуз
Мелеу́з (Мелеуз, Мәләүез) — місто, центр Мелеузівського району Башкортостану, Росія.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Мелеуз · Побачити більше »
Букет Євген Васильович
Євге́н Васи́льович Бу́кет (23 жовтня 1981, Київ) — український краєзнавець, журналіст та громадський діяч.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Букет Євген Васильович · Побачити більше »
Башкирська Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Башки́рська Автоно́мна Радя́нська Соціалісти́чна Респу́бліка (Башки́рская Автоно́мная Сове́тская Социалисти́ческая Респу́блика; ҡорт Автономиялы Совет Социалистик Республикаhы) — автономна республіка у складі РРФСР.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Башкирська Автономна Радянська Соціалістична Республіка · Побачити більше »
Башкири
Башкири в Парижі, 1812 Башки́ри (самоназва — башҡорт) — тюркська нація, яка живе на Південному Уралі і за Уралом РФ, мають автономію — Республіка Башкортостан, також живуть у сусідніх областях і автономних районах РФ.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Башкири · Побачити більше »
Башкортостан (газета)
Башкортостан (башк. Башҡортостан) — громадсько-політична газета, що видається в м. Уфа (Російська Федерація, Республіка Башкортостан).
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Башкортостан (газета) · Побачити більше »
Башкортостан кызы
Башкортостан кызы (Башҡортостан ҡыҙы) — радянський та російський щомісячний літературно-художній журнал для жінок та сім'ї, що видається башкирською мовою.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Башкортостан кызы · Побачити більше »
Блок Олександр Олександрович
Поштова марка СРСР присвячена О. О. Блоку, 1980 (Каталог ЦФА 5128, Скотт 4880) Олекса́ндр Олекса́ндрович Блок (Санкт-Петербург — 7 серпня 1921, Петроград) — російський поет, драматург, перекладач.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Блок Олександр Олександрович · Побачити більше »
Генріх Гейне
Крістіа́н Йо́ганн Ге́нріх Ѓейне (Christian Johann Heinrich Heine, Гайне; 13 грудня 1797, Дюссельдорф, Німеччина — 17 лютого 1856, Париж, Франція) — один з найбільш визначних німецьких поетів та журналістів XIX століття.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Генріх Гейне · Побачити більше »
Єсенін Сергій Олександрович
Сергі́й Олекса́ндрович Єсе́нін (Серге́й Алекса́ндрович Есе́нин;, Костянтинове, Рязанська губернія, Російська імперія — 28 грудня 1925, Ленінград, Російська РФСР) — російський поет.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Єсенін Сергій Олександрович · Побачити більше »
Літературний інститут імені Горького
Літературний інститут імені Горького (Литературный институт им.) — вищий навчальний заклад Спілки письменників СРСР в Москві з підготовки літературних працівників і письменників.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Літературний інститут імені Горького · Побачити більше »
Лермонтов Михайло Юрійович
Миха́йло Ю́рійович Ле́рмонтов (Михаи́л Ю́рьевич Ле́рмонтов);, Москва —, П'ятигорськ) — росiйський поет, прозаїк, драматург. П'ятигорськ, місце дуелі Лермонтова.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і Лермонтов Михайло Юрійович · Побачити більше »
12 лютого
12 лютого — 43-й день року у григоріанському календарі.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і 12 лютого · Побачити більше »
1932
Без опису.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і 1932 · Побачити більше »
1960
Без опису.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і 1960 · Побачити більше »
1977
Без опису.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і 1977 · Побачити більше »
1990
* Сотні делегатів конференції «Товариства української мови імені Тараса Шевченка» взяли участь у грандіозних маніфестаціях 30 вересня та 1 жовтня 1990 р.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і 1990 · Побачити більше »
1991
Без опису.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і 1991 · Побачити більше »
20 лютого
20 лютого — 51-й день року в григоріанському календарі.
Новинка!!: Рамі Гаріпов і 20 лютого · Побачити більше »
