Більш швидкий доступ, ніж браузер!
20 відносини: Праслов'янська мова, Праіндоєвропейська мова, Он (грузинська літера), Нар (грузинська літера), Називний відмінок, Ступенювання, Староцерковнослов'янська мова, Санскрит, Святий Єронім, Сократ, Українська мова, Місцевий відмінок, Знахідний відмінок, Вульгата, Відмінок в українській мові, Він (грузинська літера), Граматика слов'янська, Давньогрецька мова, Латинська мова, Литовська мова.
Праслов'янська мова
p.
Новинка!!: Кличний відмінок і Праслов'янська мова · Побачити більше »
Праіндоєвропейська мова
Праіндоєвропейська мова — гіпотетична прамова індоєвропейської сім'ї.
Новинка!!: Кличний відмінок і Праіндоєвропейська мова · Побачити більше »
Он (грузинська літера)
Он (ონ) — чотирнадцята літера грузинської абетки.
Новинка!!: Кличний відмінок і Он (грузинська літера) · Побачити більше »
Нар (грузинська літера)
Нар (ნარ), нарі (ნარი) — тринадцята літера грузинської абетки.
Новинка!!: Кличний відмінок і Нар (грузинська літера) · Побачити більше »
Називний відмінок
Називний відмінок, або номінати́в (casus nominativus, від nomino — «називаю», «іменую») відповідає на запитання «хто?», «що?».
Новинка!!: Кличний відмінок і Називний відмінок · Побачити більше »
Ступенювання
Ступенюва́ння — творення окремих форм чи словосполучень в якісних прикметників і прислівників, що виражають різні ступені прояви ознаки (якості), притаманої визначуваному ними предмету.
Новинка!!: Кличний відмінок і Ступенювання · Побачити більше »
Староцерковнослов'янська мова
Староцерковнослов'янська мова (давньоболгарська, староболгарська, старомакедонська, старослов'янська, церковнослов'янська мова) — найстарша літературна мова слов'ян.
Новинка!!: Кличний відмінок і Староцерковнослов'янська мова · Побачити більше »
Санскрит
Санскри́т (деванаґарі: संस्कृता वाक्,, «майстерно створена мова») — стародавня літературна мова зі складною синтетичною граматикою давньої Індії, що використовується й досі.
Новинка!!: Кличний відмінок і Санскрит · Побачити більше »
Святий Єронім
Єронім, Ієроні́м, або Гієронім Hieronymus, Ἱερώνυμος; близько —) — християнський теолог, письменник, відомий як перекладач тексту Біблії з грецької та гебрейської мов на тогочасну латинську мову. Його переклад називається Вульґата (Vulgata) і до сьогодні є офіційним біблійним текстом Римо-католицької церкви. Святого Ієроніма, якого також називають Ієронімом Стридонським, вважають одним з чотирьох Отців Церкви в католиків. Ймовірний автор «Мартиролога Єроніма». День пам'яті Ієроніма у західному календарі (30 вересня) Міжнародна федерація перекладачів оголосила Міжнародним днем перекладачів. Святого вважають покровителем усіх перекладачів.
Новинка!!: Кличний відмінок і Святий Єронім · Побачити більше »
Сократ
Сокра́т (Σωκράτης, 469 до н. е., Афіни — 399 до н. е., Афіни) — давньогрецький філософ, був першим філософом, який не залишив жодного письмового джерела після себе.
Новинка!!: Кличний відмінок і Сократ · Побачити більше »
Українська мова
Украї́нська мо́ва (історичні назви — ру́ська, руси́нськаУкраїнську мову в різні історичні періоди називали по-різному. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова». «Русинською мовою» вперше українську мову («руську мову») назвали поляки (це польський прикметник від попередньої самоназви українців «русин». Див. докладніше розділ #Назва, а також статтю Назва української мови) — національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'їЗ погляду фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84 % спільної лексики). З погляду лексики близькими до української є також польська (70 % спільної лексики), словацька (68 % спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62 % спільної лексики). Число мовців — близько 45 млн, більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українською мовою у світі послуговуються від 41 до 45 млн осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світуДив. також Список мов за кількістю носіїв. Українську мову вивчає українське мовознавство, а також досліджує україністика (українознавство). Довкола походження та становлення української мови існує декілька гіпотез — праслов'янська, давньоруська, південноруська X-XI століття та іншіДив. також Історія української мови#Різні концепції історії української мови. Згідно з нещодавно опублікованою гіпотезою К. М. Тищенка, українська мова відображає формування українців як етносу, що склався у VI-XVI століттях внаслідок інтеграції нащадків трьох слов'янських племен — полян, деревлян та сіверян за участі груп іраномовного та тюркомовного степового населення. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов'янської мови (полянського, деревлянського та сіверянського). У XVIII - XX століттях українська мова зазнавала утисків з боку польської та російської владиОсобливо загрозливим було ставлення російського царату до української мови. Дивіться: Історія української мови#Русифікація та утиски української мови в Московії та Російській імперії Історії мовної політики в Україні у 20 столітті присвячено працю «Українська мова у XX сторіччі: історія лінгвоциду: документи і матеріали» (Упорядники: Лариса Масенко, Віктор Кубайчук, Орися Демська-Кульчицька). Противники української мови створили численні міфи щодо української мови. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю («гражданка»). Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі, які затверджуються Міністерством освіти і науки за рекомендаціями фахівців з української мови наукових установ Національної академії наук, інших наукових установ, вищих навчальних закладів. До наукових установ Національної академії наук України, зокрема, належать: Інститут української мови НАНУ (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), Український мовно-інформаційний фонд НАНУ (комп'ютерна лінгвістика, словники), Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАНУ (українська мова у зв'язках з іншими мовами). Щороку 9 листопада в Україні відзначають День української писемності та мови.
Новинка!!: Кличний відмінок і Українська мова · Побачити більше »
Місцевий відмінок
Місцевий відмінок або локати́в (locativus, від locus — «місце») — відмінок, чиїм основним значенням є вираження місця дії.
Новинка!!: Кличний відмінок і Місцевий відмінок · Побачити більше »
Знахідний відмінок
Знахідний відмінок, або акузати́в (accusativus; від accuso — «звинувачую») відповідає на запитання «кого?», «що?».
Новинка!!: Кличний відмінок і Знахідний відмінок · Побачити більше »
Вульгата
Караваджо) Vulgata Sixtina Вульга́та — латинський переклад Біблії з IV століття, здійснений переважно святим Ієронімом зі Стридону, який замінив різні варіанти латинських перекладів Біблії (Vetus Latina), які існували до того часу.
Новинка!!: Кличний відмінок і Вульгата · Побачити більше »
Відмінок в українській мові
В українській мові налічують сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний.
Новинка!!: Кличний відмінок і Відмінок в українській мові · Побачити більше »
Він (грузинська літера)
Він (ვინ), віні (ვინი) — шоста літера грузинської абетки.
Новинка!!: Кличний відмінок і Він (грузинська літера) · Побачити більше »
Граматика слов'янська
Титульна сторінка «Граматики слов'янської» видання 1619 року. «Граматика слов'янська» (Грамматіки славєнскиѧ правилноє Сѵнтаґма) — мовознавча праця Мелетія Смотрицького, підручник церковнослов'янської мови (східнослов'янської редакції).
Новинка!!: Кличний відмінок і Граматика слов'янська · Побачити більше »
Давньогрецька мова
Давньогре́цька мо́ва (ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα та ἡ Ἑλληνικὴ φωνή)) — мова індоєвропейської групи, «пращур» сучасної грецької мови, поширена на території грецької ойкумени в епоху з кінця 2-ого тисячоліття до н. е. до V століття н. е. Виділяють різні періоди розвитку мови: архаїчний (9—6 століття до н. е.), класичний (5—4 століття до н. е.), елліністичний (3 століття до н. е. — 4 століття н. е.), на кожному етапі розвитку мови існували істотно різні діалекти. Давньогрецька мова — мова поем «Іліада» і «Одісея» Гомера, філософії і літератури часу Золотого століття Афін та Нового Заповіту Біблії. Нею розмовляли в полісах класичної епохи, імперії Александра Македонського і царствах діадохів, давньогрецька мова була другою офіційною мовою Римської імперії і основною на ранніх етапах існування Візантії (поступово перероджуючись на середньовічну візантійську грецьку мову). У середньовіччі стає зразком літературної мови Візантії, отримала статус класичної в Західній Європі в епоху Відродження та вплинула на розвиток нових грецьких мов — катаревусу (на відміну від дімотики).
Новинка!!: Кличний відмінок і Давньогрецька мова · Побачити більше »
Латинська мова
Лати́нська мо́ва, також лати́на (Lingua Latīna) — мова, яка належить до латинсько-фаліскської підгрупи італьських мов індоєвропейської мовної сім'ї.
Новинка!!: Кличний відмінок і Латинська мова · Побачити більше »
Литовська мова
Лито́вська мо́ва (самоназва — lietùvių kalbà) — мова литовців, офіційна мова Литви й одна з офіційних мов Євросоюзу.
Новинка!!: Кличний відмінок і Литовська мова · Побачити більше »
