Більш швидкий доступ, ніж браузер!
25 відносини: Карл Каутський, Платформізм, Абдулла Оджалан, Анархічний комунізм, Анархізм, Анархо-синдикалізм, Анархо-індивідуалісти, Анархо-колективізм, Суспільна власність, Сапатиська Армія Національного Визволення, Ситуаціонізм, Синдикалізм, Соціалізм, Фідель Кастро, Чучхе, Мюррей Букчин, Марксизм, Марксизм-ленінізм, Маоїзм, Ернесто Че Гевара, Енвер Ходжа, Люксембургіанство, Лібертарний соціалізм, Ленінізм, Йосип Броз Тіто.
Карл Каутський
Карл Йо́ганн Ка́утський (Karl Johann Kautsky, *16 жовтня 1854, Прага — †17 жовтня 1938 Амстердам) — провідний теоретик соціал-демократії.
Новинка!!: Ультраліві і Карл Каутський · Побачити більше »
Платформізм
Платформізм — напрям наукової думки, тенденція в анархістському русі.
Новинка!!: Ультраліві і Платформізм · Побачити більше »
Абдулла Оджалан
Абдулла Оджалан (Abdullah Ocalan; 4 квітня 1949, Омерлі, Шанлиурфа, Туреччина) — курдський політичний та військовий діяч.
Новинка!!: Ультраліві і Абдулла Оджалан · Побачити більше »
Анархічний комунізм
Петро Кропоткін Анархічний комунізм або анархо-комунізм (або вільний, лібертарний комунізм) (від αναρχία — безвладдя; commūnis — загальний) — один з напрямків вчення про радянську владу (комунізму) і про суспільне самоврядування (анархізму), яке обґрунтовує ідею анархії ((тобто безвладного суспільства, в якому відсутні ієрархія і примус), основаного на взаємодопомозі і солідарності всіх людей), або за словами В. Ф. Білаша, начштабу армії Нестора Махно, відомого українського анархо-комуніста початку XX ст., який посилається на точку зору тогочасних українських анархо-комуністів: «самоуправління і безвладдя в сенсі відсутності прошарку паразитів при владі».
Новинка!!: Ультраліві і Анархічний комунізм · Побачити більше »
Анархізм
Анархіз́м (від αναρχω — від ἀν, ан, «без» + ἄρχή, архе, «влада» + -ізм) — суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення будь-якої державної влади стихійним бунтом мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад).
Новинка!!: Ультраліві і Анархізм · Побачити більше »
Анархо-синдикалізм
Прапор анархо-синдикалістів Ана́рхо-синдикалі́зм — одна із самостійних течій анархізму, яка вважає, що засоби виробництва мають перейти до найвищої форми організації робітників — профспілок.
Новинка!!: Ультраліві і Анархо-синдикалізм · Побачити більше »
Анархо-індивідуалісти
Фрідріха Енгельса Анархо-індивідуалісти — учасники анархістського руху, які найбільш послідовно пропагували теорію абсолютної свободи особистості.
Новинка!!: Ультраліві і Анархо-індивідуалісти · Побачити більше »
Анархо-колективізм
Михайло Бакунін виступає на Базельському конгресі Першого Інтернаціонала 1869 року Анархо-колективізм, також званий колективістським анархізмом є одним з напрямків революційного соціального анархізму.
Новинка!!: Ультраліві і Анархо-колективізм · Побачити більше »
Суспільна власність
Суспі́льна вла́сність — вид власності, майно і нерухомість, які на противагу до приватної власності належать групі осіб (громаді) або державі.
Новинка!!: Ультраліві і Суспільна власність · Побачити більше »
Сапатиська Армія Національного Визволення
Прапор САНВСапатиська Армія Національного Визволення (Ejército Zapatista de Liberación Nacional.,EZLN) — національно-визвольний рух в Мексиці.
Новинка!!: Ультраліві і Сапатиська Армія Національного Визволення · Побачити більше »
Ситуаціонізм
Ситуаціонізм — напрямок у західному марксизмі, який виник в 1957 в результаті розділу від маоїзму.
Новинка!!: Ультраліві і Ситуаціонізм · Побачити більше »
Синдикалізм
Синдикалізм — концепція економічної системи, яка гіпотетично замінить капіталізм, та профспілково-політичний рух, який передбачає, що робітники, промислові підприємства та організації систематизуються в конфедерації або синдикати.
Новинка!!: Ультраліві і Синдикалізм · Побачити більше »
Соціалізм
Червоний прапор «Серп і молот» — соціалістичний символ влади «Союзу робітників і селян» в XX столітті Соціалі́зм — поняття, що має багато значень.
Новинка!!: Ультраліві і Соціалізм · Побачити більше »
Фідель Кастро
Кастро у 2003 Фіде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус (Fidel Alejandro Castro Ruz (audio); 13 серпня 1926 — 25 листопада 2016) — кубинський прокомуністичний диктатор. Еволюціонував від одного з лідерів кубинської революції кінця 1950-х років, проявив себе як лівий націоналіст (не-марксист), популіст-демагог та медійний «мачо революції», згодом став самовладним диктатором-тираном, створив у Кубі «комуністичну монархію» з династією на чолі та обожнюванням її засновників. Фізично знищував опозицію та інакодумців, розбагатів на таємному контролі наркотрафіку у всьому Карибському регіоні. У світову історію увійшов головним чином як політик, який разом з радянським лідером Микитою Хрущовим у 1962 поставив світ на край ядерної катастрофи — ВВС Україна. 26 листопада, 2016.. Формально займав посади прем'єр-міністра Куби (1959-1976), першого секретаря Комуністичної партії Куби (1965-2008) та голови Державної ради Куби (1976-2008). Взяв собі неформальні титули: «лідер кубинської революції», «команданте Фідель», «Максимальний лідер» та «Великий Шеф». Кастро, який соціально походив з багатих землевласників-латифундистів, почав політичну кар'єру у 1956 з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти і США та невдалої спроби збройного заколоту. У 1959 прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух в країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки харизмі та популізму міг багато годин поспіль тримати народний натовп в стані екзальтації, виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку СРСР оголосив себе марксистом-ленінцем, встановив на Кубі, як зазначають критики, тоталітарний репресивний псевдосоціалістичний диктаторський режим. — USA Today, November 26, 2016. У внутрішній політиці ввів однопартійну систему, націоналізував господарство, закрив кордони країни, розбудував систему концтаборів на кшталт радянського Гулагу, в які відправляв за щонайменшу спробу політичної критики. Внаслідок майже 50-річного монопольного правління Фіделя Кастро Куба з однієї з найбільш розвинених в Латинській Америці стала однією з найбідніших країн західної півкулі з хронічною картковою системою на елементарні продукти споживання. Два мільйони кубинців (з 10 млн населення) були змушені податися в еміграцію — з ризиком для життя тікати морем до США. У зовнішній політиці склав військовий пакт з СРСР та активно займався експортом революції — втручався в громадянські конфлікти у країнах Латинської Америки, Африки та Близького Сходу. Підтримував лівацькі радикальні рухи, режими та заколоти; при підтримці СРСР таємно надсилав кубинські війська або спеціальні збройні загони та радників у гарячі точки планети. Таємно заробляв гроші на транзиті наркотиків з Південної Америки до Флориди (США). У 2006 році за станом здоров'я відійшов від державних справ і передав свої повноваження молодшому братові Раулю. У 2008 офіційно пішов у відставку з усіх посад. У СРСР Фідель Кастро вважався «не досить правильним» і ортодоксальним марксистом-ленінцем та не досить ручним сателітом Радянського Союзу серед диктаторів-вождів країн Третього світу. За межами колишнього СРСР його вважають політичним та ідеологічним банкрутом, який пережив як підйом утопії міжнародного комуністичного руху, так і його цілком логічний кінець — ідейний та політичний крах донора режиму Кастро — Радянського Союзу та всього табору соціалізму. Попри свій марксизм та утопізм, Кастро належав до десятки найбагатших правителів світу, поряд з шейхами та королями. З особистим статком в $900 млн. він посідав 7-е місце в списку Forbes.
Новинка!!: Ультраліві і Фідель Кастро · Побачити більше »
Чучхе
Монумент ідеям Чучхе в центрі Пхеньяна Чучхе — північнокорейська ідеологія, проголошена Кім Ір Сеном у 1955 році.
Новинка!!: Ультраліві і Чучхе · Побачити більше »
Мюррей Букчин
thumb Мю́ррей Бу́кчин (Murray Bookchin., — — американський радикальний соціолог, політичний і соціальний філософ, лібертарний соціаліст, захисник навколишнього середовища, атеїст, оратор і публіцист. Більшу частину свого життя він називав себе анархістом, хоча вже в 1995 році відмовився від своєї ідентифікації з даним рухом Натана Букчина і Рози Букчиної, і з дитинства був просочений марксистськими ідеями. Він приєднався до Молодих піонерів, молодіжної комуністичної організації, у віці дев'яти років. Він працював на фабриках і став упорядником Конгресу виробничих профспілок США. Наприкінці 1930-х він порвав зі сталінізмом на користь троцькізму, працював з групою, що публікувала періодичне видання Проблеми сучасності (Contemporary Issues.). Тоді ж, поступово розчарувавшись в примусі, який він сприймав як звичайну практику марксизму-ленінізму, він стає анархістом. У книзі описувався широкий екологічний діапазон, однак вона удостоїлася мало уваги через свій політичний радикалізм. Його інноваційне есе «Екологія і революційна думка» представляло екологію як концепт радикальної політичної ідеї. Інші есе, написані в 1960-і роки, вводили новаторські ідеї екотехнологій. Читаючи лекції по всій території Сполучених Штатів, він допоміг популяризувати поняття екології в контркультуру. Його есе 1969-го року «Listen, Marxist !» попереджало «Студентів за демократичне суспільство» (марно) проти поглинання групою марксистів. Ці та інші важливі есе 1960-х склали антологію «Post-Scarcity Anarchism». У 1982-му році було видано роботу Букчина «Екологія свободи», яка справила величезний вплив на екологічний рух, як у Сполучених Штатах, так і в інших країнах. Він був активним учасником антиядерного «Clamshell Alliance» в Новій Англії, а його лекції в Німеччині серйозно вплинули на засновників німецьких Зелених. У роботі «From Urbanization to Cities» (спочатку виданій під заголовком «The Rise of Urbanization and the Decline of Citizenship») Букчин простежував демократичні традиції, які вплинули на його політичну філософію і визначали реалізацію поняття лібертарного муніципалізма. Багато менша робота «The Politics of Social Ecology», написана його двадцятирічним колегою, Джанет Біль, коротко підсумовує ці ідеї. У 1999-му році Бакчин пориває з анархізмом і переносить свої ідеї в рамки системи місцевого коммуналізму, хоча і продовжував підтримувати свої ідеї про необхідність децентралізації та локалізації населення, влади/ грошах/впливі, сільському господарстві, виробництві і т. д. Крім політичних праць Букчин написав багато про свої філософські ідеї, які він називав діалектичним натуралізмом. Діалектичні роботи Гегеля, які ясно висловлюють філософію, пов'язану з розвитком змін і зростання, здавалося, надали себе органічному, навіть екологічному підходу. Хоча Гегель "мав значний вплив " на Букчина, він ні в якому сенсі не був гегельянцем. Його пізніші філософські роботи акцентуються на гуманізмі, раціоналізмі і ідеалах Просвітництва. Головною з його останніх праць стала Третя Революція, чотиритомна історія з лібертарних імпульсів в європейських і американських революційних рухах. Після відставку в Рамапо він вирушив з Хобокену, Нью-Джерсі, до Вермонту і присвятив свій час написанню та читанню лекцій по всьому світу. Він продовжував викладати в ІСЕ до 2004 р. Помер Букчин в результаті зупинки серця 30 липня 2006 р. в своєму будинку в Берлінгтоні, Вермонт, у віці 85 років.
Новинка!!: Ультраліві і Мюррей Букчин · Побачити більше »
Марксизм
соціалістичного руху. Маркси́зм — узагальнена назва сукупності теоретичних поглядів німецьких мислителів Карла Маркса та Фрідріха Енґельса на історію, політику та суспільство загалом, які їхні послідовники намагаються інтерпретувати, розвивати та втілювати на практиці.
Новинка!!: Ультраліві і Марксизм · Побачити більше »
Марксизм-ленінізм
Маркси́зм-леніні́зм (приблизно до середини 20 ст. також під назвою більшовизм) — крайня ліва політична ідеологія XX століття, російський радянський різновид «марксизму».
Новинка!!: Ультраліві і Марксизм-ленінізм · Побачити більше »
Маоїзм
Маоїзм, офіційна назва «ідеї Мао Цзедуна» — догматичне утопічне політичне вчення, а точніше набір політичних гасел, тоталітарного китайського комуністичного диктатора Мао Цзедуна, яке було керівною державною політичною доктриною Комуністичної партії Китаю в перехідну історичну добу від традиційного патріархального феодального суспільства (падіння імператорської влади в Китаї після Другої світової війни) до початку модернізації і індустріалізації, та періоду зовнішньої конфронтації «табору соціалізму» з світом демократичних країн («холодна війна»).
Новинка!!: Ультраліві і Маоїзм · Побачити більше »
Ернесто Че Гевара
Підпис Ерне́сто «Че» Гева́ра (Ernesto Che Guevara), повне ім'я: Ерне́сто Гева́ра де ла Се́рна (Ernesto Guevara de la Serna; 14 червня 1928 — 9 жовтня 1967) — латиноамериканський революціонер та партизан-підпільник.
Новинка!!: Ультраліві і Ернесто Че Гевара · Побачити більше »
Енвер Ходжа
Енвер Ходжа у 18 років Керівник албанських партизанів Енвер Ходжа у 1944 році Енве́р Халі́л Ходжа́ (Enver Halil Hoxha; 16 жовтня 1908 — 11 квітня 1985) — албанський політичний діяч, фактичний керівник Народної Соціалістичної Республіки Албанії протягом 1944–1985 років.
Новинка!!: Ультраліві і Енвер Ходжа · Побачити більше »
Люксембургіанство
Роза Люксембург Люксембургіанство, люксембургізм — революційно-марксистська течія в соціал-демократичному, а потім — в комуністичному русі, що протистояла з одного боку пробуржуазній політиці ревізіоністської соціал-демократії, а з іншого — тоталітарно-авторитаристським напрямкам в комунізмі.
Новинка!!: Ультраліві і Люксембургіанство · Побачити більше »
Лібертарний соціалізм
Лібертарний соціалізм — сукупність соціалістичних політичних філософій, присвячених опору авторитарному примусу і соціальній ієрархії, зокрема, інститутам капіталізму й держави.
Новинка!!: Ультраліві і Лібертарний соціалізм · Побачити більше »
Ленінізм
Ленінізм — політична ідеологія і практика перевороту та захоплення влади в Росії на початку XX ст., а також встановлення диктатури революційної партії більшовиків на чолі з її Центральним Комітетом (Партноменклатурою).
Новинка!!: Ультраліві і Ленінізм · Побачити більше »
Йосип Броз Тіто
Йосип Броз (Josip Broz, партійний псевдонім Тіто (Tito); (25 травня 1892, Кумровець, Хорватія — 4 травня 1980, Любляна, Словенія) — лідер Югославії з кінця Другої світової війни до своєї смерті (1945—1980), маршал (1943).
Новинка!!: Ультраліві і Йосип Броз Тіто · Побачити більше »
