Зміст
8 відносини: Канцоньєре (Петрарка), Канцона, Пістолета, Сірвента, Секстина, Трубадури, Гартман фон Ауе, Лірика.
Канцоньєре (Петрарка)
Il Canzoniere, Канцоньєре (італ. «Пісенник») — віршована збірка Петрарки, у якій поет оспівує свою любов до Лаури та свою скорботу з приводу втрати коханої.
Переглянути Кансона і Канцоньєре (Петрарка)
Канцона
Канцо́на (canzone — пісня) — одна з форм середньовічної лірики, що походить від кансони трубадурів Провансу: пісня про лицарську любов, пов'язана з культом дами.
Переглянути Кансона і Канцона
Пістолета
Пістолета (Pistoleta, роки творчості 1185–1228) — провансальський трубадур.
Переглянути Кансона і Пістолета
Сірвента
Сірве́нта, сірве́нтес (sirventes) — один з найважливіших жанрів поезії трубадурів XII–XIII ст.
Переглянути Кансона і Сірвента
Секстина
Сексти́на (sextina, від sex — шість) — строфа із шести рядків подовженого (п'ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв, досить поширена в українській поезії: Подеколи у секстині вживається римування за схемою абабаб («Слово про рідну матір» М.
Переглянути Кансона і Секстина
Трубадури
XIII ст. Трубаду́ри (troubadoures,, від trobador, від trobar «знаходити» (складати вірші)) — середньовічні (XI—XIII ст.) провансальські поети-барди, автори пісень і, часто, виконавці.
Переглянути Кансона і Трубадури
Гартман фон Ауе
Га́ртман фон А́уе (Hartmann von Aue) — один із провідних німецьких поетів Високого Середньовіччя у часи династії Гогенштауфенів.
Переглянути Кансона і Гартман фон Ауе
Лірика
Лі́рика (lyrikós — лірний; твір, виконаний під акомпанемент ліри) — один із трьох, нарівні з епосом та драмою, родів художньої літератури та мистецтва, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття.
Переглянути Кансона і Лірика